🔷 Земельний податок: хто є платником орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності

❓ Хто саме вважається платником орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, якщо ця ділянка надана фізичній особі (ФО) – засновнику фермерського господарства за договором оренди, згідно з яким цільове призначення землі – для ведення фермерського господарства?

ℹ Фахівці Головного управління ДПС у Чернівецькій області надають роз’яснення. Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), плата за землю – це обов’язковий платіж, який є складовою податку на майно і справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки, що належать державі чи комунальним установам (далі – орендна плата).

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПКУ, платниками плати за землю є особи, які сплачують орендну плату – тобто землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

🔷 Об’єкти оподаткування платою за землю включають, зокрема, згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПКУ, земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності та надані в користування на умовах оренди.

Розмір та умови внесення орендної плати визначаються безпосередньо в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем (за винятком випадків консервації таких земельних ділянок або їх визнання забрудненими вибухонебезпечними предметами) згідно з пунктом 288.4 статті 288 ПКУ.

✍ Підставою для нарахування орендної плати за використання земельної ділянки є укладений договір оренди такої ділянки (як зазначено в абзаці першому пункту 288.1 статті 288 ПКУ).

Власники землі та особи, які користуються землею, зобов’язані сплачувати плату за землю з моменту виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПКУ).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі – ЗКУ), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Оформлення права власності та користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗКУ).

Стаття 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі – це угода, за якою орендодавець зобов’язується передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на встановлений термін за плату, а орендар, у свою чергу, зобов’язується використовувати земельну ділянку згідно з умовами договору та вимогами земельного законодавства.

🔷 Отже, оскільки саме орендар земельної ділянки є платником орендної плати, то фізична особа (засновник фермерського господарства), яка уклала договір оренди на земельну ділянку державної чи комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, зобов’язана сплачувати орендну плату за користування цією ділянкою.

✍ Нарахування фізичним особам сум плати за землю здійснюється контролюючими органами. Ці органи, за місцем розташування земельної ділянки (включаючи випадки, коли фізична особа має право на земельну частку (пай)), надсилають платнику податку податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Це відбувається до 1 липня поточного року, згідно з порядком, визначеним статтею 42 ПКУ, та у формі, встановленій статтею 58 ПКУ, із детальним розрахунком суми відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПКУ.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області