Атлантичний океан, який донедавна вважався сейсмічно стабільним, може стати джерелом масштабних геологічних змін. Новий тектонічний розлом, що формується під океаном, потенційно може спровокувати мегаземлетруси та цунамі, змінюючи конфігурацію земної поверхні. Ця потенційна загроза, описана у дослідженні, опублікованому в журналі Nature Geoscience, викликає занепокоєння серед наукової спільноти.

Історичні дані свідчать про нетипові для регіону сейсмічні події. Зокрема, руйнівний землетрус 1755 року, що спустошив Лісабон, спричинивши поштовхи магнітудою 8,7 та подальше цунамі, а також землетрус 1969 року магнітудою 7,8, привернули увагу геологів. Аналіз сейсмічних даних та комп’ютерне моделювання, проведене групою геолога Жуана Дуарте, виявили докази розшарування мантії. Науковці припускають, що тривале проникнення води в земну кору призводить до її ослаблення, що стимулює формування нової зони субдукції — ключового елементу, що передує потужним землетрусам.

Формування нової зони субдукції в Атлантичному океані несе потенційну загрозу значних сейсмічних подій, зокрема мегаземлетрусів та цунамі. У довгостроковій перспективі цей геологічний процес може призвести до зсуву літосферних плит. Це, в свою чергу, може призвести до утворення єдиного суперконтиненту, об’єднавши Африку, Європу та Америку. Геологи наголошують на необхідності підготовки до таких подій, хоча точний час їх настання залишається невідомим.

Окрім цього, в Атлантичному океані зберігається значний обсяг радіоактивних відходів — понад 200 тис. барелів, скинутих у море європейськими країнами у період з 1946 по 1990 роки. Ці відходи, запечатані в бетон та асфальт, становлять довгострокову екологічну загрозу. Також нещодавно було знайдено залишки вимерлих головоногих молюсків, які зникли з лиця Землі приблизно 66 мільйонів років тому, що свідчить про давні геологічні процеси, що впливали на планету.