Жовтень – це не лише час осінніх змін, але й важливий місяць, присвячений профілактиці зловживання психоактивними речовинами серед молоді. На жаль, статистика невтішна: за різними оцінками, близько 20% дітей та підлітків у світі стикаються з психічними розладами чи супутніми проблемами. Особливо тривожить той факт, що приблизно половина всіх психічних розладів розпочинається до 14-річного віку. Ці стани, поряд із розладами, спричиненими вживанням психоактивних речовин, є одними з провідних причин інвалідності в усьому світі.

Що ж таке психоактивні речовини, і як батьки можуть розпізнати, чи не вживає їхня дитина наркотичні засоби? Згідно з термінологією Всесвітньої організації охорони здоров’я, психоактивні речовини – це будь-які речовини, які при потраплянні в організм людини впливають на її психічні процеси, зокрема на когнітивну або афективну сфери. До цієї групи входять такі поширені речовини, як тютюн, алкоголь, певні лікарські препарати, токсичні речовини та, звісно, наркотики. Кожна з них, у більшій чи меншій мірі, негативно впливає на мозок і психіку людини, її здатність до тверезого мислення та відповідальних дій.

Деякі з цих речовин мають медичне застосування, виступаючи в ролі знеболювальних чи снодійних засобів. Інші, хоч і становлять значну небезпеку для здоров’я, не заборонені законом. Сюди належать тютюнові вироби, алкогольні напої та навіть деякі препарати побутової хімії. Проте, найглибшу небезпеку для суспільства та індивіда становить третя група психоактивних речовин – наркотичні речовини (наркотики). Хоча ефект, подібний до наркотичного, можуть мати й інші речовини, як-от деякі медичні препарати, термін “наркотики” зазвичай асоціюється з нелегальними препаратами, розповсюдження яких суворо заборонено законом. Основна небезпека психоактивних речовин, особливо наркотиків, полягає у їхній здатності викликати сильну залежність.

Особливістю підліткового віку є внутрішня суперечливість свідомості. Категоричність у висловлюваннях може поєднуватися з демонстративним скептицизмом і сумнівами щодо загальноприйнятих норм. На відміну від дитини, яка сприймає правила поведінки як належне, підліток починає усвідомлювати їхню відносну природу. Прості посилання на авторитети вже не задовольняють його, а руйнування авторитетів може стати психологічною потребою, що стимулює моральний та інтелектуальний пошук. Тому прагнення підлітка до вживання психоактивних речовин часто є симптомом глибшого особистісного неблагополуччя. Основою цього є психологічна готовність до вживання, яка формується поступово і реалізується за першої ж можливості, стаючи логічним завершенням попереднього розвитку.

Якими ж є тривожні ознаки потенційного вживання наркотиків?

Зовнішні прояви:

• Нехарактерні зміни розміру зіниць (надмірно звужені або розширені) незалежно від рівня освітлення.
• Стани незрозумілої ейфорії, збудженості або, навпаки, повної апатії та млявості.
• Швидка, невиразна мова, сплутаність думок.
• Різка зміна міміки – від повної відсутності емоцій до надмірної експресивності.
• Непередбачувані перепади настрою, спалахи агресії, дратівливості без видимої причини.
• Проблеми з пам’яттю, труднощі з логічним мисленням, нездатність адекватно пояснити свої дії.
• Періоди безсоння, що чергуються з надмірною стомлюваністю, або, навпаки, незрозумілий приплив енергії.
• Невпевнена, хитава хода.
• Землистий відтінок шкіри обличчя, темні кола або мішки під очима.
• Наявність слідів від ін’єкцій.
• Частий нежить, який не пов’язаний із застудою.
• Специфічний, незвичний запах від одягу чи волосся.

Зміни в поведінці:

• Апатія, втрата інтересу до колишніх захоплень, навчання; прогули школи.
• Віддалення від старих друзів, поява нових знайомств, які викликають занепокоєння у батьків.
• Посилення прихованості, прагнення до самотності.
• Зростання брехливості у стосунках.
• Вживання специфічного жаргону, позитивні висловлювання про наркотики.
• Постійний пошук грошей, зникнення цінних речей.
• Зміни в апетиті та харчових звичках.

Якщо ви помітили будь-які з цих тривожних сигналів у своєї дитини, не зволікайте зі зверненням по допомогу до кваліфікованого психолога або нарколога. Раннє втручання може врятувати життя.