Здолбунів: мій дім, який змінився на краще. Порівнюючи Здолбунів сьогодні з тим, яким він був десять років тому, коли я поїхала шукати щастя до столиці, наче героїня роману Валер’яна Підмогильного, я мимоволі посміхаюся. Місто ніби омолодилося, а громадські простори, зокрема парк навколо озера “Гідропарк”, значно розширилися, ставши інклюзивними. ♿️ Це стосується і центрального парку. Тепер тут є пологий заїзд, паркомісця для маломобільних людей та дві громадські вбиральні, обладнані з урахуванням потреб людей з інвалідністю.

🌳🌳🌳В обох парках з’явилися рівні доріжки, нові лавочки та смітники. Це, здавалося б, незначні зміни, але вони формують відчуття комфорту та приналежності до міста. Такі покращення особливо важливі для невеличкого міста, яке під час війни стало прихистком для сотень переселенців. Минуло десять років, і я бачу, як Здолбунів трансформується, стаючи більш привітним та сучасним.

Згадую, як у юності паркова зона була суцільними чагарниками. Сьогодні ж це розширений, оновлений простір, який відповідає сучасним вимогам інклюзивності. Наявність пандусів, спеціалізованих паркомісць та доступних вбиралень робить місто зручнішим для всіх категорій громадян. Це свідчить про позитивні зміни та розвиток інфраструктури.

Ці зміни додають місту особливого шарму та затишку. Для тих, хто приїхав сюди шукати безпеки та нового дому, ці оновлення є важливим знаком турботи та уваги. Здолбунів демонструє приклад того, як навіть невеликі міста можуть досягати значного прогресу, особливо в такі складні часи.

Дуже хочеться вірити, що ці позитивні зміни у Здолбунові не зупиняться. Розвиток громадських просторів, покращення доступності та створення комфортного середовища для мешканців – це те, що робить місто справді живим і бажаним для життя. Це свідчення того, що місто дбає про своїх мешканців і прагне стати ще кращим.