Нове дослідження попереджає, що зупиняється ключова система Землі – антарктична циркумполярна течія (АЦТ). Учені з Боннського університету виявили, що течія значно уповільнилася. Зараз вона тече втричі повільніше, ніж 130 000 років тому. Насправді це різке уповільнення, і воно може мати катастрофічні наслідки, пише Daily Mail.

Ця антарктична циркумполярна течія також відома, як Течія Західних вітрів, адже від неї залежить рух повітряних мас. Вона огинає Антарктичний континент із заходу на схід, з’єднуючи південь Атлантичного, Тихого та Індійського океанів. Течія важлива для підтримки регіональних температур, глобального клімату та екосистеми. Її стан безпосередньо впливає на розподіл тепла та вуглецю в океанах, що робить її ключовим елементом для розуміння процесів зміни клімату.

“Якщо цей ‘двигун’ зламається, це може мати серйозні наслідки. Зокрема більшу мінливість клімату з більшими екстремальними умовами в певних регіонах та прискорене глобальне потепління через зменшення здатності океану виконувати функцію поглинача вуглецю”, – цитує видання доктора Бішахдатта Гайєна з Мельбурнського університету, який, однак, не брав участі в дослідженні. Це підкреслює потенційну серйозність ситуації, адже океани відіграють ключову роль у поглинанні CO2.

Дослідження проводили вчені Боннського університету. Вони дослідили зразки осаду, зібрані дослідницьким судном у морі Скотія на північ від Антарктиди. Це дозволило їм з’ясувати, як змінювалася швидкість та положення течії протягом останніх 160 000 років, надаючи цінну історичну перспективу для оцінки поточних кліматичних змін.

“Швидкість у передостанньому теплому періоді, приблизно 130 000 років тому, була більш ніж утричі більшою, ніж в останні тисячоліття, що складають нинішній теплий період”, — сказав керівник експедиції доктор Майкл Вебер. Ці дані свідчать про безпрецедентне уповільнення, яке виходить за межі природних коливань.

Хоча причина цього уповільнення залишається неясною, дослідники припускають, що більшу частину змін можна пояснити відмінностями в орбіті Землі навколо Сонця. Ці астрономічні фактори, відомі як цикли Міланковича, історично впливали на клімат Землі, але поточне уповільнення АЦТ може мати й інші причини.

Земля обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті, яка повторюється раз на 100 000 років. Водночас, нахил та обертання земної осі змінюються раз на 21 000 років. Це створює закономірність інтенсивності випромінювання від сонця, яка має сильний вплив на швидкість вітру і, отже, на швидкість вітрових течій, таких як АЦТ. Розуміння цих природних циклів є важливим для виокремлення впливу людської діяльності.

“Це може пояснити, чому течія рухалася набагато швидше 130 000 років тому, незважаючи на те, що клімат виглядав загалом так само, як і сьогодні”, – пояснюється у дослідженні. Це свідчить про складність взаємозв’язків у кліматичній системі.

Те ж саме випромінювання, ймовірно, змусило АЦТ переміститися щонайменше на 600 км ближче до південного полюса протягом останнього теплого періоду, ніж сьогодні. Це демонструє, як природні фактори можуть викликати значні зміни в океанічних системах.

Однак дослідження також показали, що діяльність людини теж має вплив на уповільнення АЦТ. Дослідники з Мельбурнського університету змоделювали, що антропогенна зміна клімату, ймовірно, призведе до уповільнення темпів зростання течії ще на 20 відсотків до 2050 року. Це є тривожним сигналом про нашу відповідальність за стан планети.

Причому раніше вчені вважали, що течія пришвидшуватиметься зі збільшенням температури на планеті, оскільки тепліше повітря породжує швидші вітри, а тепла вода має меншу щільність. Однак новітні моделі показали, що вплив зміни клімату на шельфові льодовики Антарктиди означав, що зміна клімату насправді уповільнює загальний темп розвитку АЦТ. Це свідчить про непередбачуваність наслідків глобального потепління.

“Коли лід тане, він скидає величезну кількість холодної прісної води в океани, яка заповнює глибини океану та протидіє наслідкам потепління океану, що призводить до уповільнення течій”, – написали автори. Це складний механізм, який показує, як окремі процеси можуть впливати на масштабні системи.

Інші наслідки змін клімату

Нагадаємо, що вчені фіксують й інші наслідки глобального потепління. Цього року вперше не було підйому холодної води з глибин у Панамській затоці. Цей щорічний процес, який допомагає циркуляції кисню та поживних речовин, має назву апвелінг. Дослідники кажуть, що скоріше за все цього не відбулося через відсутність пасатів – сильних вітрів, які відштовхують теплу воду від узбережжя, звільняючи простір для підйому холодних мас із глибин. Це ще один приклад того, як кліматичні зміни впливають на найважливіші природні процеси.

Вас також можуть зацікавити новини: