Президент США Дональд Трамп усе частіше покладається на обмежене коло радників, які надають йому ключову інформацію в процесі розгляду можливих військових дій проти Ірану та його ядерної програми. Ця стратегія ухвалення рішень, що стосується такої чутливої зовнішньополітичної проблеми та ядерної програми Ірану, викликає значний інтерес у міжнародному співтоваристві.

Хоча Дональд Трамп регулярно запитує думки широкого кола осіб щодо того, що йому варто робити, він схильний приймати більшість своїх важливих рішень, консультуючись із невеликою кількістю високопосадовців адміністрації. Такий підхід до формування зовнішньої політики країни, що має глобальні наслідки, є характерною рисою його президентства та формування зовнішньої політики щодо регіональних конфліктів.

Серед ключових осіб, які входять до цього вузького кола впливу, зокрема, віцепрезидент Джей Ді Венс, керівниця апарату Білого дому С’юзі Вайлз, заступник керівника апарату Стівен Міллер і держсекретар Марко Рубіо, який також виконує обов’язки тимчасового радника з питань національної безпеки. Їхні поради та оцінки мають вирішальне значення для формування позиції президента щодо ядерної програми Ірану та потенційних військових заходів.

Дональд Трамп також значною мірою покладається на свого посланника на Близькому Сході Стіва Віткоффа, особливо коли обговорюються рішення, що входять до його компетенції. Залучення такого специфічного експерта свідчить про глибоке занурення у регіональні особливості, необхідні для розуміння конфлікту з Іраном та його ядерною програмою.

У питанні про можливе безпосереднє втягнення Сполучених Штатів у війну з Іраном, Трамп водночас розширив і звузив своє коло радників. Наприклад, директорка Національної розвідки Тулсі Габбард, яка виступає проти американських ударів по Ірану, була відсунута на другий план. Крім того, міністр оборони Піт Гегсет, за попередніми даними, не був активно залучений до процесу прийняття рішень, хоча речник Міністерства оборони Шон Парнелл заперечив ці твердження, наголосивши на постійному контакті міністра з президентом.

Президент також активно слухає військових лідерів високого рангу, серед яких генерал Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, генерал Ерік Курілла, командувач Центрального командування США, і директор ЦРУ Джон Реткліфф. Їхня військова та розвідувальна експертиза є критично важливою для оцінки загроз, пов’язаних з іранською ядерною програмою.

На відміну від багатьох попередніх президентів США з часів Другої світової війни, Трамп не покладається на високопосадовців, які традиційно ретельно готують зовнішньополітичні та військові варіанти, а потім обговорюють їх з ним у структурований, обдуманий спосіб. Його дискусії із посадовцями адміністрації, а також із численними іноземними лідерами та контактами поза урядом, мають більш неформальний і вільний характер. Це означає, що у посадовців або вищого військового командування, ймовірно, менше можливостей поставити під сумнів його припущення або висловити занепокоєння з приводу того чи іншого курсу дій, що може мати непередбачувані наслідки для світової стабільності та зовнішньої політики.

Раніше повідомлялося, що директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард, ймовірно, втратила довіру президента Дональда Трампа через свою позицію щодо конфлікту між Ізраїлем та ХАМАС, що додає контексту до її відсторонення від обговорень щодо Ірану. Також раніше Дональд Трамп ухилився від прямої відповіді щодо потенційної участі США в ударах Ізраїлю по іранських цілях, заявивши наступного дня, що ухвалить остаточне рішення щодо подальших дій стосовно Ірану через два тижні. Ці заяви підкреслюють напруженість навколо іранської ядерної програми та ключову роль США в регіоні.

Підписуйся на важливі новини!