ЗНАЙОМТЕСЬ :
ПИСЬМЕННИКИ– ЮВІЛЯРИ МІСЯЦЯ

“ПАТРІАРХ УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ”
(95 років від дня народження ІВАНИЧУКА РОМАНА ІВАНОВИЧА, українського письменника, педагога, політичного та громадського діяча, Героя України (27.05.1929 – 17.09.2016)

“…найкращі його твори вже сьогодні – це класика, яка назавжди залишиться на скрижалях нашої історії як найяскравіше вираження українського національного духу.”
(М. Слабошпицький)

Роман Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області.
Його батько був учителем, а дядько — учений, тому Роман змалечку ріс в інтелектуальній атмосфері. Іваничук завжди любив читати, й основну роль у цьому відіграла велика батькова бібліотека.
“Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського,” – згадував письменник.
У 1948 р. вступив до Львівського університету на українську філологію, але в 1949 р. на нього написали донос, і Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Відслужив 4 роки в армії і в 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. У 1954 р. у студентському альманасі університету опублікував першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика. Працював викладачем та у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін». З 1990 по 1994 рік — депутат Верховної Ради України І скликання.
У доробку письменника двадцять історичних романів, сім збірок новел. Його твори перекладено, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.
За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка;
у 1985 р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» — Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Про своє життя Роман Іваничук розповів в автобіографічному творі «Благослови, душе моя, Господа…» (1993). У 2012 році письменник видав історичний роман «Торговиця», а у травні 2013 року презентував нову книгу «У корчмі Лисого Мацька”.

Р. Іваничук є автором збірок новел “Прут несе кригу” (1958), “Не рубайте ясенів”, “Під склепінням храму” (обидві—1961), “Тополина заметіль” (1965), “Дім на горі” (1969), “Сиві ночі” (1975), трилогії “Край битого шляху” (1964), повістей “Місто” (1977) і “Сьоме небо” (1985). Наприкінці 60-х pp. письменник звернувся до історичної прози, яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман “Мальви” (1968), “Черлене вино” (1977), “Манускрипт з вулиці Руської” (1979), “Вода з каменю” (1982), “Четвертий вимір” (1984), “Шрами на скалі” (1987).

Заглиблення в історичне минуле свого народу, спільні події й герої, символічні образи, провідні ідеї, передовсім, найголовніша — ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об’єднують усі романи Р. Іваничука в один цикл, в один великий роман про рідну історію. Людина в його творах духовно пов’язана з тим часом, в якому вона живе, пронизана його плином, і він зумовлює її поведінку і її мету.

17 вересня 2016 Роман Іваничук помер у Львові, де й похований на Личаківському цвинтарі.

«Маємо перехідний період, тому що покоління, яке знало Романа Іваничука, його ровесники і колеги, мільйони читачів помаленьку відходять, або фізично, або з культурного простору. Молоде покоління слабо знає цю постать. Бачу своїм завданням модернізувати розмови про Романа Іваничука, дослідження його творчості, щоб наймолодші люди зрозуміли, що це митець високого рівня. Іваничук – це розкішне купання в українській мові, це дуже багата стилістика, можливість відчути плинність і багатство мови. Він належить до людей, які вміли дуже добре працювати зі структурою тексту, був майстром роману. ”
( Данило Ільницький)