Знову сумні новини Теплицької громади. Молодий Воїн, Олександр Кушнір, 1993 року народження, повернувся додому на щиті, віддавши життя за Україну.

Сьогодні Тепличчина з глибоким сумом зустріла та провела в останню земну дорогу свого Захисника – Олександра Дмитровича Кушніра. У червні 2024 року Олександр, за мобілізацією, став до лав Збройних Сил України. Він служив стрільцем у 152-ій окремій єгерській бригаді, беручи участь у найгарячіших боях, зокрема, на Покровському напрямку.

З вересня 2024 року Сашко не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Єлизаветівка на Донеччині. Понад рік родина Олександра перебувала у найтяжчій невизначеності, плекаючи надію на його повернення живим. На жаль, доля розпорядилася жорстоко, і надія змінилася невимовним болем.

З’ясувалося, що Олександр Кушнір загинув під час виконання бойового завдання. Його тіло було повернуто на Батьківщину під час одного з обмінів. Правоохоронні органи ідентифікували тіло полеглого солдата, офіційно визнавши його загиблим 26 вересня 2024 року. Олександру назавжди залишиться 30 років. Завжди привітний, усміхнений і готовий допомогти – саме таким його назавжди запам’ятають рідні та близькі. Його жертовність і відвага є прикладом для всіх нас.

Церемонія прощання відбулася з усіма військовими почестями. Прапор України, що вкривав домовину Захисника, був вручений його матері – як символ держави, якій вірно служив її син. Останню шану Олександру віддали військовим залпом, що сповістив про вічний спочинок Воїна, який загинув за Україну, в селі Залужжя.

Ми сумуємо усією громадою і висловлюємо найщиріші співчуття рідним у цей важкий час. Нехай Господь дасть їм сили пережити цю непоправну втрату. Доземний уклін та вічна пам’ять Олександру Дмитровичу Кушніру. Пам’ятаймо ціну нашого відносно мирного життя в тилу, завдяки жертві Олександра та тисяч інших воїнів, ми залишаємось живі та вільні.

Слава Україні!
Слава її Героям!