Знову втрата в нашій громаді… Світловодська територіальна громада з глибоким сумом повідомляє про загибель нашого земляка — Куциби Сергія Анатолійовича, справжнього Героя, який віддав своє життя за Україну.

Сергій Анатолійович народився у Світловодську 3 серпня 1974 року. Його шлях до захисту Батьківщини почався не сьогодні. У 1989 році він успішно завершив навчання у 9 класі місцевої школи, а після цього вступив до Світловодського технікуму, де здобув фах у галузі радіоприладобудування. Ця освіта стала фундаментом для його подальшого професійного становлення.

Професійний шлях Сергія був насиченим і пов’язаним із важливими галузями зв’язку та промисловості. Із 1995 по 2004 рік він сумлінно працював в “Укртелекомі”, забезпечуючи функціонування зв’язку. Згодом, з 2004 по 2014 рік, Сергій Анатолійович працював на Кременчуцькому сталеливарному заводі, роблячи свій внесок у розвиток промисловості. Його професіоналізм був високо оцінений: у 2005 році він був відзначений почесною нагородою “Кращий за професією”. Після 2014 року, прагнучи забезпечити свою родину, Сергій їздив за кордон на заробітки, але його серце завжди було в Україні. Наприкінці 2022 року він прийняв доленосне рішення — повернутися додому назавжди.

З перших днів повномасштабного вторгнення, Сергій Анатолійович прагнув стати на захист своєї держави. 2 лютого 2024 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Служив вірним солдатом — номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону. Він став на захист кожного з нас, не шкодуючи себе.

З 4 серпня 2024 року, під час виконання надзвичайно складного бойового завдання, Сергій Куциба вважався зниклим безвісти. Його рідні та близькі не втрачали надії до останнього, вірили в його повернення. Але, на жаль, після чергової болісної процедури ідентифікації стало відомо страшне: Сергій загинув, з честю виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною. Ця звістка стала непоправною втратою для всієї громади.

Сергій Куциба запам’ятався всім як люблячий батько, турботливий син, надійний друг і надзвичайно відкрита, щира людина. Він завжди був готовий прийти на допомогу, легко знаходив спільну мову з людьми різного віку, несучи в собі доброту та позитив. Безмежно любив рідне місто — Світловодськ, особливо його мальовничу набережну. Це місце для нього було символом дому, затишку і спокою, куди він щоразу повертався душею.

У нашого Героя залишилися мати та син, які глибоко сумують за ним. Його втрата – це велика рана для всієї громади.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним, друзям і всім, хто знав і любив Сергія Анатолійовича. Ми ніколи не забудемо його подвиг. Ми безмежно вдячні йому за захист. Схиляємо голови в глибокій скорботі.
Вічна пам’ять та слава Герою.