Знову радісна зустріч. З полону, після тривалої реабілітації, до батьків у село Писарівка повернувся наш земляк ПОПАДЮК ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ, музикант легендарного Оркру морської піхоти. У липні Павлу виповнилося 27 років. Майже три роки свого молодого життя він провів у неволі. За цей час у нього народилася донечка, якій у грудні 2021 року виповнилося лише кілька місяців. Коли батько потрапив у полон 12 квітня 2022 року в Маріуполі, їй було всього 3 місяці. Але маленька Марійка, навчившись ходити, разом із рідними боролася за повернення батька. Саме вона, зворушливо співаючи колискову для військовополонених на майдані Незалежності у Києві, змусила здригнутися серця. І ось батько повернувся додому.

Зустрічали Павла майже всім селом, приїхали й представники влади. Міський голова Сергій Лупашко звернувся до військового та його родини: “Дуже шкода, Пашо, твоїх років у російських таборах, але переконані, що любов близьких і молодість допомогли тобі винести всі випробування. Знаємо, що багато твоїх товаришів з оркестру ще залишаються в полоні, але віримо, що у наступних обмінах ми зустрічатимемо і їх. Дорогий Пашо! Нехай любов родини, музика та мирне небо над головою стануть твоїм новим початком. Нехай твоя донька росте поруч з батьком! Дякуємо за силу, витримку та повернення. Дорогі рідні! Вітаю вас із цим великим щастям, світлої радості від того, що Бог зберіг і повернув вам сина, чоловіка і батька. Слава Україні!”.

Павло звернувся до односельців та всіх присутніх із проникливою промовою. Ми слухали гірку правду про життя українських захисників у полоні. У неволі їх намагалися зламати найстрашнішими тортурами – брехнею: «Вас там не чекають, ви нікому не потрібні…». Але вони не вірили. Адже хіба може забути мати? Чи кохана? Ця впевненість і віра допомогли вижити, стали найсильнішою мотивацією. Павло переконаний, що його врятував також хрестик від похресника Матвія, який весь час був у гаманці з 2017 року, і якого росіяни дивом не забрали.

Павло уважно вдивляється в кожне обличчя, намагається згадати дітей, яких знав до війни. Багатьох не впізнає, бо вони виросли за його відсутності. Він вбирає кожне слово, кожен погляд, наче не вірячи, що жахіття скінчилося. “Якщо ви думаєте, що тут у вас є проблеми – та ні, люди, їх немає. Все можна вирішити, ви живі і здорові. Повірте, я це пережив і знаю: найбільша проблема – це коли ти не можеш розпоряджатися власним життям,” – ці слова Павла змусили всіх замислитися над їхньою глибиною.

Зустріч була емоційною та радісною. Кожен підходив потиснути руку Павлові, діти дарували квіти, кульки, цукерки. Жінки плакали – тихо, щиро, з полегшенням, бо ще одна доля не зникла, ще одна родина знову стала цілою.

Відновлюйся, Павле, і будь щасливим! Громада радіє – ось якої правди боїться ворог!

Слава Україні!
Героям слава!