8 жовтня, не приходячи до свідомості, пішов з життя Руслан Васильович Ліпкін. Він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав своє життя за цілісність і незалежність України, ставши Героєм Шишацької громади. Його жертва назавжди залишиться в наших серцях.

Ліпкін Руслан Васильович народився 4 березня 1978 року в місті Полтава. Він був третім, найменшим сином у багатодітній родині Ніни та Василя Ліпкіних. Його дитинство та юність пройшли на Полтавщині, формуючи його характер та любов до рідної землі.

Навчався Руслан у Полтавській загальноосвітній школі №7, яку успішно закінчив у 1995 році. Після школи здобув професію наладжувальника технологічного обладнання у професійно-технічному училищі. Трудову діяльність розпочав у 1997 році слюсарем-наладником на Полтавському маслозаводі, демонструючи відповідальність та професіоналізм.

У 1996 році Руслан створив сім’ю з Людмилою Віталіївною Якименко. У подружжя народилися двоє синів: Дмитро (1997 р.н.) та Євгеній (2002 р.н.). Його родина завжди була для нього найвищою цінністю.

У 2006 році родина переїхала до села Сагайдак, на батьківщину Русланової матері. Там Руслан працював у ПРАТ «Пасіпол». У 2013 році родина поповнилася ще одним членом — народилася донечка Настя, яку батьки довго чекали.

Руслана знали як надзвичайно спокійну, товариську, доброзичливу та завжди готову допомогти людину. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на українську землю, Руслан не залишився осторонь. Він активно допомагав своїй громаді: споруджував укріплення, облаштовував укриття для жителів, долучився до групи територіальної оборони, патрулював вулиці, чергував у старостаті та брав участь у волонтерській діяльності. Його внесок у захист рідної землі був неоціненний.

17 березня 2024 року Руслан Васильович став до лав Збройних Сил України. Він служив як оператор безпілотних літальних апаратів у 1-му відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів, виконуючи надзвичайно важливі та небезпечні завдання.

На 47-му році життя обірвалося життя Руслана. Він пішов надто рано, але його подвиг назавжди залишиться в історії.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у вільному українському небі, у кожному мирному ранку, за який заплачено найвищу ціну. Світла пам’ять Тобі, Руслане. Твоє ім’я буде вписане золотими літерами в історію Шишацької громади. Ми завжди пам’ятатимемо твій подвиг, мужність і жертовність.

Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким. Ми розділяємо ваш біль і бажаємо сил пережити цю непоправну втрату. Нехай пам’ять про Руслана — світла, вічна, невмируща — житиме в серці кожного з нас. Вічна слава Герою. Вічна пам’ять, Руслане… Низький уклін Тобі. Слава Україні!

« повернутися

keterampilan