За оцінками геохіміків, понад 99% усього золота планети досі перебуває глибоко в її ядрі. Обсяг цієї маси настільки колосальний, що за модельними підрахунками його було б достатньо, аби вкрити всю поверхню суходолу Землі шаром завтовшки до 50 сантиметрів. Ці припущення базувалися на ретельному порівнянні концентрацій сидерофільних елементів, які активно взаємодіють із залізом, у метеоритах та земній мантії. Донедавна вважалося, що ці елементи залишаються ув’язненими в ядрі, але нові дослідження доводять зворотне.

«Коли ми отримали перші результати аналізів лави, стало зрозуміло, що ми дійсно виявили золото. Наші дані переконливо підтвердили, що матеріал з ядра, включаючи золото та інші дорогоцінні метали, поступово просочується крізь шари мантії Землі та досягає поверхні», — пояснив доктор Месслінг, один з ключових учасників дослідження. Його команда змогла ідентифікувати у лаві специфічні хімічні сигнатури, які однозначно вказують на міграцію металів з глибин ядра до поверхні.

Ця наукова робота органічно доповнює попередні дослідження, які виявили аномальні співвідношення різних ізотопів вольфраму в певних типах вулканічних порід. Порівняння цих точних ізотопних співвідношень дозволило дослідникам помітити відхилення, які досі не могли бути пояснені іншим чином, окрім як наявністю прихованого джерела, розташованого глибоко всередині планети. Значна частина цих унікальних доказів знайшла своє підтвердження саме у розплавленій породі, яка живить активні вулкани Гавайських островів.

Відкриття є надзвичайно важливим, оскільки про земне ядро досі відомо надто мало. Його внутрішня будова залишається однією з найбільших геологічних загадок. Хоча вчені припускають, що воно приховане в надрах Землі та має металевий склад, це практично вся достовірна інформація, якою ми володіємо. Питання про його точний склад досі викликає палкі суперечки в науковому світі. Дослідження доктора Месслінґа та його колег проливає світло на цей таємничий регіон, відкриваючи нові перспективи для його вивчення.

«Геологи колись уявляли ядро як абсолютно ізольований резервуар, повністю відокремлений тисячами миль щільної породи. Однак, останні дані, отримані нашою командою, серйозно ставлять під сумнів це уявлення. Вони переконливо вказують на існування повільного, але стабільного обміну матеріалами між ядром та мантією», — додав доктор Месслінґ, підкреслюючи революційний характер відкриття. Це відкриття не лише збагачує наші знання про геодинамічні процеси, а й відкриває шлях до глибшого розуміння формування та еволюції нашої планети.

Раніше вже були повідомлення про те, що інші вулканічні активні регіони, наприклад в холодній Антарктиці, також щодня викидають в атмосферу невеликі кількості золота, що може бути пов’язано з подібними геохімічними процесами глибоко під землею.