Історія Віктора Васильовича: Зустріч батька та сина на Сході

Віктор Васильович, справжній патріот, долучився до лав захисників України влітку 2024 року, уклавши контракт. Відтоді він несе військову службу у 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ, обіймаючи посаду санітара медичного пункту. Попри свою скромність та стриманість, він є звичайним хлопцем з простою біографією. Уродженець Корецького району, після завершення дев’ятирічної школи у 2014 році, Віктор продовжив навчання у Рівненському державному базовому медичному коледжі.

Здобувши диплом, він розпочав свою кар’єру акушером у фельдшерсько-акушерському пункті сусіднього села на Рівненщині, згодом став фельдшером. За шість років відданої праці здобув глибоку повагу та вдячність серед місцевих жителів. «За роки роботи я отримав цінну практику, довелося надавати допомогу багатьом людям. І досі згадують і кличуть повернутися», – ділиться він з легкою посмішкою.

Наприкінці 2023 року Віктор одружився. Коли він повідомив свою дружину Людмилу про рішення піти до війська, вона повністю його підтримала. Після підписання контракту та успішного проходження курсу базової загальновійськової підготовки, солдат Віктор Васильович тепер служить у 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України, виконуючи обов’язки санітара медичного пункту.

Про виконання бойових завдань на Сході Віктор говорить небагато. «Багато чого відбувалося там, на фронті. Але я вважаю, що це не те, що варто обговорювати публічно. Я – медик, моє головне завдання – надавати першу допомогу пораненим побратимам, допомагати в їхній евакуації в безпечне місце. Це включає накладання турнікетів, перев’язування ран, психологічну підтримку бійців у кризових станах… В основному, я просто виконував свою роботу, до якої звик, але в екстремальних умовах. Мій попередній досвід роботи фельдшером та знання, отримані на загальновійськовій підготовці, стали у пригоді», – розповідає Віктор.

Віктор поділився одним особливим спогадом з перебування на Сході – це була зустріч з його батьком. Василь Іванович, колишній прикордонник, пішов добровольцем захищати Україну від російського агресора у березні 2022 року. Його батько служить в одному з підрозділів 23 інженерно-позиційного полку. «Я не бачив батька цілий рік. Коли він приїжджав у відпустку, я якраз проходив підготовку, тому ми не змогли зустрітися. Зараз же доля звела нас на одному напрямку, і ми стали не лише батьком і сином, а й однополчанами. Ми жили разом увесь термін моєї ротації. Згадую цей час з теплотою», – ділиться спогадами Віктор.

«Моя головна мрія – це перемога. Хочу повернутися до мирного життя, до своєї професії. Але я усвідомлюю, що мій обов’язок – бути тут, у війську, разом з побратимами захищати нашу країну та боротися за майбутнє нашого народу», – говорить Віктор.

Батько та син продовжують службу в 23 інженерно-позиційному полку, кожен на своєму місці. Нещодавно, за зразкову службу, Віктор Васильович, учасник бойових дій та санітар медичного пункту, був нагороджений полковим знаком відзнаки та почесною грамотою.

Ми пишаємося нашим побратимом! Вітаємо з нагородою, бажаємо міцного здоров’я, успіхів у професійній діяльності та особистому житті, а найголовніше – перемоги!

Служба зв’язків з громадськістю
23 інженерно-позиційний полк