27 липня 2025 року Україна попрощалася з Героєм – Мельниковичем Віктором Юрійовичем, 25-річним захисником, який загинув, захищаючи Батьківщину. Його тіло знайшло вічний спокій у рідному селі Козаківка.

На в’їзді в село зібралися священики, діти з прапорами та односельчани, щоб вшанувати пам’ять молодого воїна. Уздовж дороги, якою Віктор повертався додому востаннє, були розкладені квіти – останній земний уклін Герою.

Зворушлива пісня «Мамочко, вибач за чорну хустину…» лунала дорогою, викликаючи щемливий біль та розриваючи серце. Ця пісня – це все те, чого син вже не скаже матері, що хотіла б почути сестра. Це крик, прощання, біль і вічна любов до матері, яку Віктор більше ніколи не обійме.

Віктор, молодий хлопець, якому б ще жити, любити та мріяти, обрав шлях воїна. Він пройшов найгарячіші точки війни, але його шлях завершився на вічні віки. В жовтні 2022 року він пішов на фронт добровольцем, вірячи у вільну Україну. 21 липня 2025 року його життя обірвалося в районі села Осикове на Донеччині від удару ворожого безпілотника «Молнія». Цей момент забрав його життя, але його шлях, вибір і подвиг залишаться навічно.

Ніхто не міг стримати сліз, коли труну, вкриту Прапором України, привезли до рідної домівки Віктора. Священники відправили панахиду. Поруч стояла мати у чорній хустині, її серце наповнювала мовчазна молитва, а погляд був прикутий до труни, ніби не вірячи в реальність. Сестра не могла знайти слів, щоб висловити свій глибокий біль.

Ми всі маємо пам’ятати, кому присвячена ця чорна хустина. Ми не маємо права забути, кого втратила мама, кого оплакує сестра, кого назавжди забрала війна.

Низько схиляємо голови перед пам’яттю Віктора. Низько вклоняємось родині, яка виховала Героя. Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у вдячних серцях, у кожному прожитому дні. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Вічна пам’ять Тобі, Вікторе!

Прощання із загиблим Героєм, захисником України — Мельниковичем Віктором Юрійовичем відбудеться сьогодні, 28 липня 2025 року о 12:30 год.