Зустріч, яку чекали з глибоким болем та незгасною вірою, нарешті відбулася. У Києві, в одному з реабілітаційних центрів, пройшла надзвичайно зворушлива подія – зустріч дружини Анни Мозолюк та представників місцевої громади, серед яких Сніжана Тодосійчук, Лідія Тирон та Віктор Голик, з нашим справжнім Героєм – Максимом Мозолюком. Цей мужній український захисник провів майже два роки у ворожому полоні, переживши неймовірні випробування. Максим Мозолюк потрапив у полон ще у 2022 році, захищаючи Україну на одному з найгарячіших напрямків фронту. Відтоді кожен день його життя був справжньою боротьбою – за виживання, за збереження гідності та за право повернутися додому, до своєї родини та рідної землі. Про деталі пережитого у полоні Максим Мозолюк говорить стримано, уникаючи зайвих подробиць. Проте навіть із його коротких, обережних фраз відчувається, через що довелося пройти нашому Герою: це і нестерпний холод, і постійний голод, і жорстокі тортури, і приниження людської гідності. Проте, попри все, у його серці не згасала віра. Весь цей час він ніс у собі незламну Україну, мріючи про момент, коли знову побачить свою дружину, сина, рідне село Зарожани, безкрає синє небо без ґрат тюремної камери. Складно передати словами всю глибину емоцій, що переповнювали присутніх під час цієї зустрічі. Сльози радості, щирі обійми та пронизлива тиша, що панувала між вимовленими словами, красномовно свідчили про важливість цього моменту. Цей український Герой, Максим Мозолюк, пережив надлюдські випробування – як фізичні тортури, так і потужний психологічний тиск, постійну загрозу життю. Але він не зламався. Його незламність є яскравим прикладом надзвичайної сили духу, витримки та глибокої, безмежної любові до своєї Батьківщини – України. Представники громади обійняли його не лише від себе, а й від імені всіх жителів, які невтомно молилися, з надією чекали та хвилювалися за його долю. Вони передали слова глибокої вдячності, щирої підтримки та непохитної віри. Віри у його повне одужання та відновлення, віри у неминучу Перемогу України та віри у непереможну силу нашого народу. Це повернення військового є знаковим для всієї країни. Ми щиро дякуємо кожному, хто долучився до цієї, здавалося б, маленької, але насправді великої справи, яка мала величезне значення для Максима Мозолюка та його родини. Особлива подяка висловлюється сусідам – жителям села Зарожани, вулиці Солонецька, та прихожанам Свято-Михайлівської церкви, які проявили справжню єдність. Максим відчув найголовніше: його пам’ятають, його люблять і на нього з нетерпінням чекають вдома. Це надзвичайно важлива подія ще раз переконала нас у тому, що справжня сила нашої громади полягає у єдності, у здатності до співчуття та у безкорисливій підтримці одне одного. Ми дякуємо тобі, Максиме, за твій безприкладний героїзм. Дякуємо за твою невтомну боротьбу. За Україну. За всіх нас. Бажаємо тобі якнайшвидшого та повного відновлення, спокою в душі та тепла рідного дому, адже ти – не просто наш земляк, а справжній символ незламної України та її волі до свободи.