## Західний кукурудзяний жук: Небезпечний карантинний шкідник кукурудзи

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) є одним із найнебезпечніших карантинних шкідників кукурудзи у світі. Його личинкова стадія спеціалізується на живленні коренями кукурудзи, а за їх відсутності може тимчасово використовувати корені деяких злакових трав. Жуки ж, навпаки, є поліфагами: вони споживають пилок, маточки, незріле зерно та листя кукурудзи, а також пилок інших рослин із родин гарбузових, бобових, злакових та айстрових.

**Шкодочинність шкідника:**

Як личинки, так і жуки західного кукурудзяного жука завдають значної шкоди посівам кукурудзи. Жуки пошкоджують волоті, жіночі суцвіття, листя та молоді качани, що призводить до зменшення кількості зерен та зниження врожайності. Личинки, живлячись кореневою системою, спричиняють значне зменшення кореневої маси, що призводить до полягання рослин і ускладнює механізований збір урожаю. Обидві стадії розвитку шкідника є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи. Особливо висока шкодочинність спостерігається на полях, де не дотримується сівозміна, оскільки беззмінне вирощування кукурудзи сприяє значному зростанню популяції цього шкідника.

У Сполучених Штатах Америки, де західний кукурудзяний жук є одним з ключових шкідників, витрати на боротьбу з ним, включаючи застосування інсектицидів та втрати врожаю, сягають мільярда доларів щорічно.

**Географічне поширення:**

Батьківщиною західного кукурудзяного жука є Центральна Америка. У Європі він вперше був виявлений у 1992 році в Сербії. На сьогоднішній день шкідник поширений у багатьох країнах Європи, включаючи Австрію, Бельгію, Болгарію, Боснію та Герцеговину, Великобританію, Італію, Нідерланди, Польщу, Румунію, Словаччину, Словенію, Угорщину, Францію, Хорватію, Чехію, Швейцарію та Україну. Також він зустрічається в Північній Америці (Канада, Мексика, США) та Центральній Америці й країнах Карибського басейну (Гватемала, Коста-Ріка, Нікарагуа).

**Біологічні особливості:**

Личинки жука мають брудно-білий колір, зморшкувате тіло та коричневу головну капсулу, їх довжина досягає 10-13 мм. Вони живляться виключно корінням кукурудзи протягом приблизно 30 днів, починаючи з периферії і рухаючись до стебла. Це пошкодження призводить до деформації рослин у вигляді «гусячої шиї» та загибелі рослин.

Доросла комаха (імаго) має розміри 2,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах розташовані три темні повздовжні смуги на жовтувато-зеленому фоні, які у самців можуть зливатися. Жуки активні у живленні пилком, маточками, незрілим зерном та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин.

Пік відкладання яєць припадає на середину липня – кінець серпня. Зимує шкідник у стадії яйця, витримуючи температури до -10 °C.

**Ознаки пошкодження:**

Дорослі комахи живляться листям, пилком та верхівками качанів. Білуваті повздовжні смуги на листках свідчать про їх пошкодження. При нестачі пилку та висиханні пасом, жуки мігрують на поля кукурудзи пізніших строків посіву.

Пошкодження кореневої системи личинками призводить до в’янення, передчасного засихання рослин під час посухи, деформації стебла та полягання рослин, якщо зруйновано понад 50% кореневої системи. Жуки активно перелітають у пошуках їжі, а на нові території переносяться переважно самки. Найбільш активний переліт спостерігається вранці (2-3 години) та ввечері (2-3 години перед заходом сонця).