З глибоким сумом та скорботою повідомляємо про непоправну втрату – загибель захисника України Віктора Вікторовича Вєтчинкіна. Після понад року болісного очікування його друзі отримали страшне підтвердження: Віктор віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.

Віктор Вікторович Вєтчінкін народився 18 лютого 1965 року в селищі Кулиничі Дергачівського району Харківської області. Його мати, Анна Михайлівна, за фахом була будівельником. Родина Вєтчинкіних переїхала до селища Чкаловське під час будівництва тваринного комплексу. Віктор з дитинства був жвавим і непосидючим хлопчиком. Він навчався у місцевій школі, особливо захоплювався уроками фізичної культури. Це захоплення визначило його майбутній шлях. Після закінчення Чкаловської середньої школи у 1982 році та служби в армії, Віктор вступив до Харківського державного інституту фізичної культури і спорту. У 1991 році він здобув кваліфікацію викладача фізичної культури та тренера з легкої атлетики.

Наш Герой відзначався надзвичайною працелюбністю. Трудову діяльність він розпочав ще студентом, у 1987 році, працюючи на 8-му державному підшипниковому заводі та в АПК «Чугуївський». Після здобуття вищої освіти, до 1992 року, він служив у органах внутрішніх справ. Проте любов до спорту виявилася сильнішою, і в жовтні того ж року Віктора призначили керівником гуртка з легкої атлетики у Чугуївській дитячо-юнацькій клубі фізичної підготовки. З 1994 року він працював тренером-викладачем у Чугуївській дитячо-юнацькій спортивній школі «Колос». З 2003 року Віктор Вікторович обіймав посаду директора Шевченківської дитячо-юнацької спортивної школи, а згодом повернувся тренером-викладачем до Чугуївської ДЮСШ «Колос».

За роки своєї багатогранної трудової діяльності Віктор Вікторович брав активну участь у змаганнях з легкої атлетики, як особисто, так і готуючи своїх вихованців до перемог. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він перебував у селищі Чкаловське. Віктор залишався зі своїми односельцями протягом усієї окупації, допомагаючи їм пережити найстрашніші часи. Його мужність та співчуття стали опорою для багатьох.

Після звільнення громади від загарбників, Віктор Вєтчінкін не зміг залишатися осторонь. У вересні 2022 року він пішов служити до лав Збройних Сил України. Віктор проходив службу у 3-му прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Його побратими згадують Віктора як вірного товариша, надзвичайно добру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати словом і ділом, дати слушну пораду. Його людяність та самовідданість були прикладом для всіх.

7 березня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, старший сержант Віктор Вєтчінкін загинув. Він поклав своє життя, захищаючи нашу землю від ворога.

Віктор Вікторович не створив власної родини, але його товариський характер і щирість завоювали йому численних друзів. На жаль, процедура ідентифікації останків Героя зайняла тривалий час. Лише через рік після його загибелі, друзі змогли провести Віктора Вєтчінкіна в останню путь. Останній прихисток Герой знайшов на цвинтарі №18 у місті Харків.

Світла і вічна пам’ять мужньому захиснику, вірному синові України!