З глибоким сумом та невимовною скорботою повідомляємо про передчасну загибель нашого земляка, хороброго воїна Едуарда Михайловича Сєвєріна, мешканця села Базалівка. Його серце, сповнене відваги та любові до України, зупинилося 13 жовтня. Едуард Михайлович Сєвєрін, наш земляк, віддав своє життя за свободу та незалежність Батьківщини.

Едуард Михайлович народився 10 грудня 1970 року в місті Дружківка, Донецької області. З юних літ він виявляв неабияку енергію та любов до спорту, завжди прагнучи до перемог. Навчання у місцевій середній школі та подальше здобуття фаху електрика у професійно-технічному училищі заклали основу його майбутньої працьовитості.

Після проходження строкової військової служби, Едуард повернувся до рідного міста, де зустрів свою долю – чарівну Лілію. Їхнє спільне життя розпочалося у 1992 році з одруження. Прагнучи нового життя та кращих можливостей, подружжя Сєвєріних вирішило оселитися в мальовничому селі Базаліївка. Тут Едуард Михайлович знайшов своє покликання, працюючи у сільськогосподарському підприємстві. Він швидко здобув повагу односельців, які згадують його як надзвичайно віддану, щиру та готову завжди прийти на допомогу людину.

У родині Сєвєріних народився син Артем, який став гордістю батька. Едуард Михайлович був прикладом справжнього господаря, люблячого чоловіка та батька, який все робив власними руками, вкладаючи душу у свою справу. Його відданість родині та працелюбність були гідним прикладом для всіх.

З початком повномасштабного вторгнення, Едуард та його родина перебували в селі Базаліївка. Він активно допомагав односельцям, брав участь у порятунку тварин, переживаючи жахи війни. Незважаючи на те, що село не було окуповане, воно постійно зазнавало обстрілів. Це змусило родину Сєвєріних тимчасово переїхати до Полтавської області. Однак, Едуард Михайлович не міг залишатися осторонь, коли рідна земля стогнала під ворожим чоботом.

13 жовтня 2022 року, керуючись глибоким патріотизмом, Едуард Михайлович пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Його бойовий шлях у складі 115-ї окремої механізованої бригади був сповнений відваги та героїзму, від Харківщини, зокрема міста Куп’янськ, до найгарячіших точок Донецького напрямку.

За незламність духу, самовідданість та відмінне виконання військового обов’язку, Едуард Сєвєрін був неодноразово нагороджений відзнаками та подяками від командування. Його побратими згадують сержанта Сєвєріна як справедливого, надійного та завжди готового до бою товариша.

Останній бій, який став для нього останнім, Едуард Михайлович прийняв на Донецькому напрямку. Герой загинув 13 жовтня 2025 року, в день, який символічно збігся з датою його вступу до лав захисників – 13 жовтня 2022 року.

Чин поховання відбувся 23 жовтня на цвинтарі села Базаліївка, де знайшов вічний спочинок наш мужній захисник. Чкаловська селищна військова адміністрація та вся громада висловлюють найглибші співчуття рідним та близьким загиблого воїна Сєвєріна Едуарда Михайловича. Світла і вічна пам’ять вірному синові України!