З невимовним сумом Кутська громада знову зустрічає гірку звістку про непоправну втрату на фронті. Україна втратила ще одного свого вірного сина, військовослужбовця ЧОКИНЮКА Петра Петровича, який народився 11 вересня 1965 року в селі Великий Рожин. Його життя обірвалося у боротьбі за незалежність і свободу нашої Батьківщини. Головний сержант самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3283, він до останнього подиху стояв на захисті рідної землі.Трагічна подія сталася 24 травня 2025 року в селі Верхня Сироватка, що належить до Верхньосироватської сільської громади Сумського району Сумської області. Саме тут обірвався шлях Петра Чокинюка, який присвятив своє життя служінню Україні.Петро народився у Великому Рожині, в багатодітній родині, де виховувався у повазі до праці та любові до рідної землі. Початкову освіту здобув у Великорожинській школі, а потім пройшов строкову службу в лавах армії, де загартував свій характер та отримав перші військові навички.З початком 90-х років Петро Петрович присвятив себе службі в правоохоронних органах. Його кар’єрний шлях розпочався у Патрульній постовій службі Івано-Франківського міського відділу міліції, де він набув неоціненного досвіду. Згодом, завдяки своїм лідерським якостям та відданості справі, він перейшов до підрозділу міліції швидкого реагування «Беркут» Івано-Франківського Управління МВС. Тут він обіймав відповідальні посади заступника командира взводу, а пізніше – командира взводу, демонструючи високий професіоналізм та безстрашність. На заслужений відпочинок він вийшов у званні капітана міліції, маючи за плечима роки відданої служби.Однак, коли навесні 2015 року над Україною нависла загроза, і на сході країни спалахнула війна, Петро Чокинюк не зміг залишатися осторонь. Він без вагань, добровільно, став на захист Батьківщини, підтверджуючи свою непохитну віру у справедливість та свободу. З того часу, його рішення “стояти за Україну до останнього” стало не просто викликом, а сенсом його життя, справжнім життєвим вибором відданого військовослужбовця. Свою долю та сім’ю Петро Петрович знайшов у Тарасівці на Донеччині.Початок повномасштабного вторгнення рф у 2022 році назавжди змінив життя Петра Петровича та його рідних. Населений пункт на Сході України, де вони проживали, було повністю знищено, що змусило родину шукати прихистку. Новий дім вони знайшли у селищі Семенівка, що на Полтавщині.Друзі та побратими згадують Петра як надзвичайно життєрадісного, позитивного, доброго товариша та взірцевого побратима. Він завжди був прикладом для наслідування, непохитно вірним закону та справедливості. За десять років, які Петро Чокинюк провів на передовій, він захищав українські кордони від лютого російського агресора на Луганщині, Донеччині, Херсонщині, Харківщині та Сумщині. Це були роки незламності, стійкості, мужності, незгасного оптимізму та цілеспрямованості, присвячені боротьбі за Перемогу України у цій кривавій та нещадній війні.Захисник мріяв про довгоочікувану Перемогу, про повернення додому, про мир і спокій на рідній землі. Проте, його мрії не судилося здійснитися. 24 травня 2025 року смерть безжально забрала сміливого Воїна, люблячого чоловіка та батька, вірного друга та нашого земляка. Поховали Героя Петра ЧОКИНЮКА з усіма військовими почестями у селищі Семенівка на Полтавщині. Кожна така звістка – це невимовний біль для всієї Кутської громади та України загалом. Ми низько схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Героя. Нехай світла пам’ять про Петра Чокинюка назавжди залишиться у наших серцях.Вічна пам’ять і шана Захисникові!🖱🇺🇦