Коли ворог знову ступив на нашу землю у 2022 році, Андрій не вагався. Він повернувся додому, аби знову стати на захист Батьківщини. У найважчі часи, у найгарячіших точках Сходу, він був там разом з побратимами. Його відвага та стійкість робили його справжнім українським захисником. У червні 2022 року під час виконання бойового завдання в районі Сєвєродонецька Луганської області він зник безвісти. Довгий час надія жила в серцях рідних, але цього року стало відомо, що Андрія більше немає… Його тіло було ідентифіковано та повернуто на рідну землю. Ця звістка принесла гірке, але важливе усвідомлення його остаточної жертви, підкреслюючи безмежну ціну свободи.

Він віддав найдорожче – своє життя за нашу свободу, залишивши у вічній скорботі батьків, дружину, брата, бабусю та всіх рідних і близьких. Його самовідданість є символом непохитного духу героїв України. Історія Андрія – одна з багатьох трагічних і водночас величних історій, які пишеться під час повномасштабної війни в Україні. Кожен такий випадок нагадує нам про незламність духу нашого народу та ціну, яку ми платимо за мир і незалежність. Пам’ять воїна Андрія буде жити в наших серцях вічно, як і пам’ять про всіх, хто поклав своє життя за вільне майбутнє країни.

Життя Андрія – це приклад справжньої мужності та безмежної любові до своєї країни. Він став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення і залишався вірним своїй присязі до кінця. Його відданість і жертовність є тим фундаментом, на якому будується наша вільна і сильна держава. Ми вшановуємо його пам’ять і зобов’язуємося пам’ятати про його героїчний вчинок заради майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять та слава Герою!