Шановні співвітчизники! Сьогодні, 23 серпня, Україна урочисто відзначає День Державного Прапора. Цей синьо-жовтий стяг, що майорить над нами, має глибоке історичне коріння, що сягає часів Київської Русі, але його шлях до визнання був непростим. Після періодів забуття, зокрема під час радянської окупації, коли синьо-жовтий стяг Української Народної Республіки був заборонений та зберігався лише у серцях патріотів та в криївках УПА, він знову відродився.

З моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році, державні символи – Гімн, Герб та Прапор, закріплені у Конституції, зайняли належне місце у державних установах. Проте, справжня цінність цих символів розкрилася не одразу. Як часто буває, здобута свобода цінується менше, ніж та, за яку боролися.

Революція Гідності стала ключовим моментом, що назавжди змінив ставлення українців до своїх національних символів.

Наш синьо-жовтий прапор, окроплений кров’ю героїв Майдану та Небесної Сотні, пройшов шлях від сердець загиблих Героїв, таких як Олександр Рибак та Степан Чубенко, до наших днів. Сьогодні він майорить на грудях захисників України, прикриває домовини полеглих воїнів, прикрашає автомобілі волонтерів та бойову техніку Збройних Сил і Національної Гвардії, ставши невід’ємним атрибутом боротьби за волю.

Державний Прапор України, поряд з Тризубом та Гімном, є нині справжніми символами нашої боротьби за незалежність та суверенітет. Він слугує щитом проти агресора та потужною ланкою, що єднає весь український народ у прагненні до миру та перемоги.

Сердечно вітаю вас, дорогі краяни, зі святом Державного Прапора! Бажаю всім нам спільної Перемоги та мирного неба. Нехай синьо-жовте полотнище назавжди залишається чистим від червоних плям ворожої крові. З повагою, селищний голова Геннадій Супрун.

« повернутися