Шановні Захисники та Захисниці України!

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто став незламним щитом для нашої держави, хто самовіддано боронить рідну землю від ворога, хто плекає любов до України як найвищу цінність. Це день втілення мужності, відваги, сили та гідності. Це свято тих, завдяки кому ми маємо можливість жити, працювати, розвиватись, виховувати дітей та будувати мрії про майбутнє.

Ви — наша беззаперечна гордість і надійна опора. Ваші імена навіки вкарбовані в історію нашої держави. Ми висловлюємо глибоку вдячність кожному й кожній за вашу жертовність, стійкість та незламність духу. Вічна пам’ять Героям, які віддали найцінніше — своє життя — за свободу і незалежність України.

Кожен ваш подвиг — це уособлення мужності, незламності та патріотизму. Ви вистояли там, де здавалося неможливо, ви повірили в перемогу тоді, коли інші вагались, ви стали надійним щитом для всієї нації, заплативши за це особистим болем, важкими втратами, безсонними ночами та пройти виснажливими шляхами війни.

Сьогодні наші Захисники і Захисниці України стоять не лише за територіальні кордони нашої держави — вони виборюють справедливий і довгоочікуваний мир. Мир, у якому не буде місця агресору, обману та зневазі до людського життя. Мир, де кожна дитина може спокійно засинати, де пам’ять про втрати слугуватиме джерелом сили, а не нескінченного болю.

Україна не просить миру ціною власної гідності — вона виборює мир, який є чесним, справедливим і вистражданим. Це право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, шанувати своїх героїв та самостійно творити своє майбутнє.

Цей омріяний мир не впаде з неба — його здобувають ціною неймовірних зусиль воїни, волонтери, медики, усі, хто тримає оборону на фронті та підтримує тил. І коли цей мир настане, він стане не поступкою, а великою перемогою українського духу, незламної правди та глибокої любові до своєї Батьківщини.

Вітаємо зі святом мужності, честі та безмежної любові до Батьківщини!

Слава Захисникам і Захисницям України!

Слава Україні!

З повагою,

Соснівський селищний голова                                                   Микола КОТ

« повернутися