# 📚*З любов’ю до книг, дітей і Батьківщини*💙💛

📖Бібліотекар — це не просто людина, яка працює з книгами, а справжній провідник у світ знань, культури та добрих справ. Саме такою є завідувачка філії «Зорянська сільська бібліотека» Гавронська Світлана Олександрівна — щира, віддана своїй справі жінка, яка з любов’ю і натхненням працює на благо дітей та дорослих. Її серце належить читачам, з якими вона із задоволенням проводить творчі зустрічі, розвиває інтерес до літератури й пізнання рідного краю.

📌Світлана Олександрівна народилася у сел. Зоря П’ятихатського району, десять років навчалася у Зорянській середній школі. З дитинства вона захоплювалась мистецтвом: *«Ми виросли у місцевому будинку культури, який на той час очолювала Тетяна Павлівна Поляк, співали, танцювали, ставили вистави, а також постійно навідувалися в бібліотеку, завідувачами якої були Солод Лідія Григорівна та Василець Алла Петрівна»*, – ділиться пані Світлана.

👩‍🏫Вагомий внесок до формування зацікавлень юної дівчини зробили і шкільні педагоги, зокрема вчитель української мови та літератури Синєколодецька Наталія Олександрівна, яка прививала учням любов до рідної мови, прози та поезії. Вчителька вважала, що в житті кожного має бути книга, яка змінює світогляд, життя і дозволяє поглянути на літературу під іншим кутом. Саме такою у житті Світлани Олександрівни стала книга Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Юна школярка так захопилася твором, що прочитала його під ковдрою зі свічкою за одну ніч. У повісті йдеться про щиру, скромну й побожну дівчину, чия трагічна доля висвітлює ідеали українського народу та моральні цінності того часу, сюжет зачіпає найглибші струни душі, наштовхуючи на роздуми та обмірковування.

🌺Шкільні роки швидко промайнули. Здобувши повну середню освіту, Світлана вступила до навчального закладу в м. Жовті Води, а потім влаштувалася на роботу в будівельну бригаду радгоспу у рідному селищі маляром-штукатуром.

З квітня 1999 Світлана Олександрівна обійняла нову посаду – завідувача бібліотеки. Розповідає, що не було складно навіть на початку, адже старші колеги завжди охоче допомагали, ділилися досвідом, підтримували, пояснювали всі нюанси. На початку роботи бібліотекарем у житті Світлани стався цікавий випадок: її доньці Любові, яка на той момент навчалася в 4 класі, дали шкільне завдання створити своє родинне дерево. Коли родина шукала інформацію про своїх пращурів, виникла ідея розвивати краєзнавчий напрямок у бібліотеці. Підтримали ініціативу та посприяли пошукам інформації про рідний край і односельчани: мешканці Зорі діляться спогадами, приносять до бібліотеки старі фото (одна світлина була зроблена ще у 1920-х роках). Зібрано та сегментовано відомості про земляків Другої світової війни, ліквідаторів ЧАЕС, воїнів-інтернаціоналістів та героїв нашого часу. Поповнюється краєзнавча скарбничка й творчістю юних і старших місцевих авторів-початківців: казки, пісні, вірші – все занотовується. Так і пишеться історія села вже понад 20 років. Пані Світлана зазначає: *«Кожен має знати історію рідного краю. Це не лише формує нашу національну свідомість, а й допомагає зрозуміти, ким ми є, звідки походять наші традиції, культура та цінності. Знання історії свого краю виховує повагу до предків, любов до Батьківщини та відповідальність за її майбутнє»*. До слова, і дочці Любові, і сину Денису пані Світлана привила любов до краєзнавства, культури та літератури. Вони завжди слідкують за діяльністю мами, цікавляться її здобутками. *«Діти – мої перші експерти»*, – розповідає завідувач бібліотеки.

👩‍🎓У 2007 році Світлана Олександрівна закінчила Дніпропетровське училище культури, вдосконаливши фахові знання та навички. Вона отримала диплом з відзнакою за спеціальністю бібліотекар-бібліограф.

🥰Найбільше у роботі пані Світлані подобається організовувати масові заходи, зокрема для дітей. Вона знаходить розуміння у тісній співпраці з місцевим дитячим садочком і ліцеєм, тож вихованці закладів – постійні відвідувачі бібліотеки. За словами Світлани Гавронської, діти – дуже вдячна і зацікавлена аудиторія, вони завжди з уважністю та пильністю слухають, захоплено черпають нову інформацію та обожнюють книги.

🫶Після повномасштабного вторгнення у бібліотеці з’явилися нові відвідувачі – вимушені переселенці, які шукають підтримку та розуміння на новому місці в обличчі працівників закладів культури, відволікаються від тяжкого сьогодення цікавою літературою і теплою розмовою. Також до Зорянської бібліотеки, яка на сьогоднішній день є філією Центру культури і дозвілля, часто навідуються пенсіонери. Літні люди приходять поспілкуватися, почитати книгу, провести час у гарному затишному місці.

🇺🇦При Зорянській бібліотеці працює місцевий волонтерський центр. Активісти з усього села долучаються до доброї справи задля допомоги нашій армії: плетуть маскувальні сітки, випікають смаколики, в’яжуть шкарпетки та килимки, збирають продукти харчування, – якщо є потреба, завжди об’єднуються і допомагають.

📗Поговорили і про книги українських авторів, які пані Світлана дуже радить до прочитання. Одна з перших — «Століття Якова» Володимира Лиса. Це глибока й зворушлива історія про життя простого українця, яка через призму особистої долі відображає драматичні події українського ХХ століття. Також бібліотекар радить звернутися до творчості письменників Світлани Талан, Марії Матіос, Тамари Горіха Зерня, Юрія Винничука.

*«Мені подобається моя робота й цікавий світ книги та літератури, це все захоплює, манить, надихає. Не уявляю себе в іншій галузі. Вірю, що ми впораємося з усіма викликами та труднощами, разом переможемо!»*, – підсумовує нашу розмову бібліотекар.

🌷Гавронська Світлана Олександрівна — яскравий приклад того, як любов до людей, знань і рідної землі перетворюється на улюблену працю, сповнену змісту та тепла. Її краєзнавча діяльність, волонтерська допомога та щира турбота про майбутнє батьківщини заслуговують на повагу й вдячність. Такі люди є справжнім багатством ❤️ кожної громади.