📜З нагоди прийдешнього 90-річчя з дня утворення Дарницького району – продовжуємо ділитися захопливими фактами про його історію та розвиток.

Стара Дарниця зародилася між залізницею, яка будувалася, та долиною річки Дарниця й однойменним озером, на 11-й версті Княжицького шляху, на місці колишнього хутора. На початку ХХ століття кількість мешканців зросла до 147 осіб.

У 1906 році поблизу було облаштовано дачне селище з початковим народним училищем, проте з розвитком залізниці селище втратило популярність як місце для відпочинку. Працівники залізниці отримували ділянки та будували житло самостійно. На початку 1930-х років у селищі налічувалось лише 407 будівель, де проживало 5026 мешканців.

Генеральний план Матушевича передбачав зведення адміністративного центру нового масиву при розбудові Соцміста. Частина забудови була зруйнована під час воєнних дій. Руйнування малоповерхової забудови Старої Дарниці відбувалося хаотично з 1980-х років, що призвело до збереження великих «острівців» зі старих хат, серед яких зустрічалися цікаві зразки повоєнної архітектури, як-от двоповерхівка на зразок тих, що в німецькому кварталі Нової Дарниці (вул. Хорольська, 23).

Поблизу залізниці, між вулицями Двінською та Сиваською, розташоване компактне поселення, яке, ймовірно, було призначене для залізничників. Зараз воно частково занедбане і використовується як стихійне поселення безхатченків.

На вулиці Гродненській (колишній Лісовій) збереглися цікаві зразки довоєнної забудови Дарниці. Цікаво відзначити, що територія Старої Дарниці зараз належить до Дніпровського, а не Дарницького району, як було спочатку.

До 1923 року територія сучасного лівого берега не була частиною Києва та входила до складу Чернігівської губернії. Тут не було поселень міського типу. Незважаючи на це, на початку ХХ століття на цій території збудували кілька капітальних споруд різного призначення. Значна кількість будівель з’явилася з появою залізничної станції Дарниця (1899 рік) та прокладанням залізничної колії Дарниця – Полтава (1901 рік). Вокзал, колійні казарми та інші допоміжні споруди були з цегли.

88 років тому – 3 квітня 1935 року – було утворено Дарницький район. До його складу увійшло 18 населених пунктів лівобережжя, яке до 1923 року не входило до Києва та перебувало у складі Чернігівської губернії.

Фактично, район був напівсекретним, оскільки тогочасні схеми міста не деталізували цю територію. Зазвичай, все обмежувалося ділянкою теперішньої станції метро «Лівобережна».

Цьому передувала поява потужної промислової зони, стратегічно важливої для планів сталінських п’ятирічок. Дарницький район був єдиною адміністративною одиницею всього лівого берега. У середині 1930-х років для культурних потреб мешканців звели районний клуб. Двоповерховий будинок у стилі конструктивізму з триповерховою прибудовою на розі вулиць Бориспільської та Приколійної зберігся донині. На другому поверсі була вечірня робітнича школа для молоді. На початку 1950-х, до побудови БК «Дніпро», працював клуб радіозаводу зі спортзалом та бібліотекою. Кілька кімнат належали ВОХРу (воєнізована охорона НКВС), яка охороняла так звану «Димерську» прохідну радіозаводу з боку вулиці, а також ворота залізниці. Окреме приміщення призначалося для затриманих. Згодом більшість приміщень зайняли виробничі майстерні радіозаводу. Зараз будівлю здають в оренду дрібним комерційним структурам.

Далі буде…

За матеріалами: “Твоє місто”

#Дарниці90