З невимовним болем у серцях громада Волочиська прощалася з Героєм України — Дмитром Лозіцьким. Він був справжнім сином своєї країни, відважним воїном, вірним другом та опорою для своїх рідних і близьких.

Дмитро народився у Волочиську 5 листопада 1999 року. З самого дитинства він зіткнувся з випробуваннями, втративши батька ще до свого народження. Проте, незважаючи на труднощі, Дмитро виріс справжнім чоловіком – сильним, витривалим та чесним. Його виховала мама, яка вклала в нього безмежну любов та мужність. Він навчався у ЗОШ №1, а потім у Підволочиському ліцеї, де здобув освіту за спеціальністю «радіоелектроніка».

Після навчання Дмитро вирушив до Польщі, щоб заробити на життя. Рік важкої праці за кордоном лише зміцнив його бажання служити своїй країні. Дмитро мріяв потрапити до Французького іноземного легіону, і його мрія здійснилася – у 20 років він став легіонером. Пройшовши сувору школу служби, Дмитро став мінометником, солдатом першого класу, брав участь у бойових діях на африканському континенті.

Але справжній бій чекав його вдома. Із початком повномасштабного вторгнення, Дмитро зробив усе, щоб повернутися в Україну. 7 березня 2022 року, у віці 22 років, він добровольцем став до лав Служби безпеки України, хоча й не підлягав мобілізації. Дмитро брав участь у найзапекліших боях на Київщині, Півдні та Сході України, знищуючи ворога та захищаючи мирних мешканців.

З серпня 2024 року він був активним учасником Курської операції, здійснивши понад 120 бойових виходів. Під його командуванням було знищено понад 160 ворожих цілей. Служба Дмитра – це багатогранна історія справжнього воїна. Він був мінометником, у липні 2024 року склав іспит та отримав сертифікат бойового медика, працював інженером з підготовки боєприпасів до FPV-дронів, був пілотом, штурманом, а в останні місяці – командиром двох екіпажів FPV-дронів. У грудні 2024 року йому було присвоєно військове звання головного штабсержанта.

Дмитро був не лише професіоналом, а й лідером, мотиваційним стрижнем свого підрозділу, спортсменом, оптимістом із чудовим почуттям гумору, що підтримувало бойовий дух навіть у найскладніші моменти. Командири бачили в ньому майбутнього бойового офіцера – рішучого, вмілого, з холодним розумом та гарячим серцем.

За видатні заслуги перед Батьківщиною Дмитро 28 серпня 2024 року був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Також він був нагороджений відомчою відзнакою – “нагородна зброя”. За виняткову хоробрість, виявлену під час виконання бойових завдань у ході Курської операції, ще за життя – 25 березня 2025 року – головний сержант Дмитро Лозіцький був нагороджений орденом, відзнакою угруповання стабілізаційних дій «За доблесть і звитягу в Курській операції».

24 квітня 2025 року Дмитро Лозіцький назавжди став до лав Небесного Воїнства. Він загинув, залишивши світло своєї душі у серцях побратимів, матері, коханої дівчини та всіх, хто його знав. Його ім’ям битиметься серце кожного, хто пам’ятає, за що ми боремося — за правду, за свободу, за Україну.

🕯 Вічна і світла пам’ять тобі, хоробрий сину України. Ти — наш герой навіки.