До 130-річчя від дня народження видатного українського поета Максима Рильського бібліотекарі провели літературну годину для ліцеїстів. Максим Рильський – визначна постать в українській літературі, його творчість продовжує надихати та вивчатися в школах. Учні старших класів міського ліцею «Лідер» мали нагоду глибше познайомитися з поетичним світом Максима Рильського, завдяки літературній годині, організованій спеціалістами Білгород-Дністровської бібліотеки-філії ім. Лесі Українки. М. Рильський залишив значний слід у різних галузях культури, працюючи як поет, перекладач, етнограф, публіцист, літературознавець та мовознавець.

З 1935 року Максим Рильський завідував літературною частиною Київського театру опери та балету, одночасно очолюючи відділ поезії журналу «Радянська література». Протягом тридцятих – початку шістдесятих років минулого століття він створив 35 поетичних збірок, що стали важливою частиною української літературної спадщини. Серед найвідоміших збірок – «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (обидві – 1940), «Слово про рідну матір» (1942), «Троянди і виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (обидві – 1964). Ці твори розкривають різногранність та глибину поетичного таланту Рильського, його вміння передавати красу навколишнього світу та глибокі переживання.

Значну увагу в творчості Максима Рильського займали поетичні переклади. Він перекладав з багатьох мов, найбільше зі слов’янських. Його переклади творів Н. Буало, П. Корнеля, Ж. Расіна, Ж. Мольєра, М. Вольтера, В. Гюго з французької мови демонструють його глибоке володіння мовами та здатність передавати тонкощі оригінальних текстів. Після Другої Світової війни Рильський активно сприяв відродженню наукових кадрів, виховав багато учнів та послідовників. Під його керівництвом відроджувались наукові напрямки з давніми українськими традиціями, проводились етнографічні, антропологічні та славістичні дослідження. Він був ініціатором створення славістичних наукових центрів, редактором наукових видань ІМФЕ НАНУ та журналу «Народна творчість та етнографія». Максим Рильський також був членом редколегії «Української радянської енциклопедії».

Максим Рильський залишив великий спадок літературознавчих, критичних та мовознавчих праць. Він аналізував творчість як українських класиків (І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Коцюбинський), так і сучасних йому письменників (В. Сосюра, П. Тичина, М. Бажан, А. Малишко, С. Скляренко). Роботи Рильського-мовознавця присвячені проблемам граматики, діалектології та фразеології. Як публіцист і мистецтвознавець, він залишив цінні статті та спогади про композиторів М. Лисенка, Л. Ревуцького, С. Гулака-Артемовського, М. Леонтовича, М. Вериківського, а також про співаків М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинського, І. Козловського та історика музики М. Грінченка.