З початку повномасштабного вторгнення, 4 131 українець повернувся з російського полону. Ці люди пережили неймовірні випробування, фізичні та психологічні тортури, і потребують нашої підтримки. На жаль, десятки тисяч наших співвітчизників все ще залишаються в російській неволі, чекаючи на своє звільнення. Повернення додому – це лише початок. Їх чекає тривалий та складний процес адаптації, і наше суспільство повинно докласти всіх зусиль, щоб допомогти їм пройти через цей етап. Ми повинні забезпечити їм необхідну підтримку, включаючи медичну допомогу, психологічну реабілітацію та соціальну адаптацію. Важливо створити умови, щоб вони відчували себе захищеними та зрозумілими. Спільними зусиллями ми можемо полегшити їхнє повернення до нормального життя. Необхідно також пам’ятати про тих, хто все ще знаходиться в полоні. Ми повинні продовжувати працювати над їхнім звільненням, використовуючи всі доступні засоби. Кожна звільнена людина – це перемога, але наша робота не закінчується, поки всі вони не повернуться додому. Повернення з полону – це виклик не лише для тих, хто його пережив, а й для всього суспільства. Ми повинні бути готовими прийняти їх, зрозуміти їхні потреби та надати їм необхідну підтримку. Тільки так ми зможемо допомогти їм відновити своє життя та інтегруватися в суспільство. Підтримка тих, хто повернувся з полону, – це наш моральний обов’язок. Ми повинні пам’ятати про їхні страждання та зробити все можливе, щоб полегшити їхній шлях до одужання. Нехай кожна звільнена людина відчує, що її чекають вдома, що її люблять і цінують. Разом ми сильніші, і разом ми зможемо подолати всі труднощі. Повернення з полону – це надія, а підтримка – це наша відповідь на цю надію. Давайте будемо разом на цьому шляху, підтримуючи один одного та вірячи в краще майбутнє. Не забуваймо про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Їхня пам’ять житиме вічно, а їхній подвиг завжди буде прикладом для нас. Слава Україні!