З роси і води! Кропивничанка Любов Панкратова відзначає сьогодні свій 102 день народження

Сьогодні, 15 жовтня, кропивничанка Любов Панкратова відзначає свій сто другий день народження. Ця надзвичайна жінка, яка прожила понад століття, є справжнім втіленням незламності духу українського народу. Довгожительку тепло привітали працівники департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради, вручивши ювілярці квіти, подарунок та грошову допомогу, що є виразом шани та поваги до її довгого життєвого шляху.

Життя прожити — не поле перейти. Любов Василівна з’явилася на світ в холодний жовтневий ранок 1923 року. Її доля була змішана з гіркотою від самого початку – рано втратила матір і виросла під пильним наглядом батька. Але вже з раннього дитинства Любов Панкратова виявила неймовірну міць духу та життєрадісність, що стало її візитівкою на довгі роки.

Складним випробуванням у її житті став Голодомор, жахлива трагедія, яка забрала життя рідних людей, залишивши про них тільки болючі спогади. Любов Панкратова, як і мільйони українців, пережила цю катастрофу, але не зламалася.

Незважаючи на неймовірні труднощі, Любов Панкратова залишалася стійкою, навіть коли вона була змушена тяжко працювати у шахті, щоб допомогти своїй родині вижити. Її юність обпалила війна: як і багатьом іншим молодим дівчатам та хлопцям, їй довелося пройти через примусову працю у Німеччині. Це був страшний період, сповнений страждань, але й він не зміг зламати її дух. Та після повернення додому, Любов Василівна знайшла сили відновити власне життя: зустріла свою велику любов, вийшла заміж, але, на жаль, доля розпорядилася так, що вона втратила чоловіка. Однак, навіть ця втрата не зламала її волю до життя.

Її сім’я – і сьогодні найбільший скарб: четверо дітей, п’ятеро онуків, четверо правнуків і два праправнуки. Це величезне щастя, яке вона здобула завдяки своїй стійкості та любові. Історія життя Любові Панкратової є прикладом надзвичайної життєстійкості, віри в краще та любові до життя. Її діти і онуки відчувають неймовірну гордість і щиру вдячність за той приклад, який вона дала усім, за її невичерпну енергію та мудрість.

Дивлячись на таких людей, як Любов Панкратова, можна стверджувати, що справжнє щастя полягає в невичерпному джерелі внутрішньої сили, любові до життя та своїх близьких. Її історія надихає та дає надію, показуючи, що навіть у найважчі часи можна знайти сили жити і любити.

З роси і води, Любове Василівно! Здоров’я, щастя і ще довгих, щасливих років життя Вам!