Земельний податок є фіксованим платежем, який сплачують власники земельних ділянок, а також власники земельних часток (паїв) та ті, хто користується землею на праві постійного користування. Цей вид плати є фундаментальним для наповнення місцевих бюджетів та забезпечення функціонування територіальних громад.

З іншого боку, орендна плата за землю застосовується, коли ви користуєтеся земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, на умовах оренди. Це договірна плата, яка визначається умовами оренди та є обов’язковою для орендарів. Розрізняти ці форми плати за землю дуже важливо, адже від цього залежить правильність розрахунків та нарахувань.

Основними платниками плати за землю, згідно з Податковим кодексом України, є:

• Власники земельних ділянок, які мають державну реєстрацію права власності на землю.
• Власники земельних часток (паїв).
• Землекористувачі, яким держава або громада надала ділянки у постійне користування відповідно до законодавства.
• Орендарі, які використовують державні або комунальні земельні ділянки на умовах оренди.

Об’єктами оподаткування платою за землю є, відповідно, всі земельні ділянки та паї, що перебувають у власності, а також земельні ділянки державної та комунальної власності, що використовуються на правах постійного користування або оренди.

Важливо пам’ятати, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування чи оренди виникає не з моменту укладення договору, а з моменту державної реєстрації цих прав. Ця вимога закріплена у Земельному кодексі України та підкреслює важливість офіційного оформлення всіх операцій із землею. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є обов’язковою процедурою, яка забезпечує юридичну чистоту та захист прав усіх сторін.

Окремої уваги заслуговує питання переходу від орендної плати до земельного податку. Якщо юридична особа, яка орендувала земельну ділянку державної або комунальної власності, згодом придбала її на підставі договору купівлі-продажу, то обов’язок сплачувати земельний податок виникає з дати державної реєстрації права власності на цю ділянку. До моменту такої реєстрації, юридична особа продовжує сплачувати орендну плату згідно з умовами чинного договору оренди землі. Це забезпечує безперервність надходжень до бюджету та чітке регулювання податкових відносин.

Підставою для нарахування земельного податку є не лише дані державного земельного кадастру, а й інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Це подвійна перевірка забезпечує точність та об’єктивність нарахувань.

Таким чином, належне розуміння норм, що регулюють плату за землю, є запорукою уникнення непорозумінь та штрафних санкцій. Вчасна та повна сплата цих обов’язкових платежів сприяє стабільному функціонуванню економіки та розвитку територіальних громад.