З 1 квітня до 31 грудня 2025 року виробники та імпортери сигарет застосовують коефіцієнт 1,1 до мінімального акцизного податкового зобов’язання. Цей крок має значний вплив на формування цін на тютюнові вироби та кінцеву вартість для споживачів. Підвищення акцизів є одним із ключових інструментів державної політики у сфері контролю за споживанням тютюну, спрямованим на зменшення кількості курців та збільшення надходжень до державного бюджету.

За результатами декларування платниками акцизу за 2024 рік частка загальної суми податкових зобов’язань з акцизного податку у середньозваженій роздрібній ціні сигарет становить 55,8 відсотка. Це означає, що акцизний податок складає менше 60% від роздрібної ціни сигарет, що може свідчити про потенціал для подальшого збільшення акцизних ставок з метою досягнення більшого фіскального ефекту та відповідності європейським стандартам.

Аналіз даних за 2024 рік дозволяє оцінити поточний стан ринку тютюнових виробів та його чутливість до змін у податковій політиці. Необхідно враховувати як прямий вплив на ціни, так і можливі наслідки для обсягів продажів, структури споживання та діяльності нелегального ринку тютюну. Державні органи постійно моніторять ситуацію, щоб вчасно реагувати на зміни та забезпечувати ефективне регулювання.

Введення коефіцієнту 1,1 до мінімального акцизного податкового зобов’язання може призвести до зростання цін на сигарети, що, в свою чергу, може вплинути на купівельну спроможність споживачів. Збільшення вартості тютюнових виробів часто стає стимулом для курців кинути палити або переключитися на дешевші альтернативи, що може мати позитивний вплив на громадське здоров’я.

Для виробників та імпортерів сигарет це означає необхідність перегляду цінової політики та стратегії продажів. Вони повинні враховувати нові податкові умови при плануванні виробництва, імпорту та дистрибуції товарів. Компанії можуть вдатися до різних стратегій, включаючи оптимізацію витрат, розробку нових продуктів або переорієнтацію на експортні ринки.

Важливо відзначити, що рішення про застосування коефіцієнту 1,1 до мінімального акцизного податкового зобов’язання приймається на основі комплексної оцінки економічних та соціальних факторів. Держава прагне знайти баланс між фіскальними інтересами, завданнями охорони здоров’я та забезпеченням стабільності на ринку.