Його не зламала війна, але забрала хвороба…28 червня 2025 року Україна втратила ще одного свого сина, Захисника України — молодшого лейтенанта Ігоря Григоровича Перекопного. На 36-му році життя він відійшов у вічність, не на полі бою, а після мужньої, але нерівної боротьби з підступною хворобою. Історія Ігоря — це нагадування про те, що війна має багато облич, і її наслідки сягають далеко за межі лінії фронту. Його пам’ять заслуговує на глибоку повагу та вічне вшанування.Ігор Перекопний народився у 1988 році на мальовничій Черкащині, землі, що завжди славилася своїми патріотами. Влітку 2024-го року, коли Батьківщина потребувала захисту, Ігор без вагань став до лав Збройних Сил України. Після проходження офіцерських курсів у Чернігові, він обрав шлях служіння у відділенні супроводу груп психологічної та моральної підтримки. Це була надзвичайно важлива місія: підтримувати бойовий дух побратимів, надавати їм психологічну допомогу, навіть коли самому доводилося долати власні труднощі. Ігор був прикладом стійкості та незламності, справжнім Захисником України, який дбав про своїх товаришів.Доля приготувала для Ігоря ще одне, не менш важке випробування — важку хворобу, яка невблаганно підточувала його сили. Після першого курсу лікування, показавши неймовірну силу духу та відданість обов’язку, він повернувся до служби. Його прагнення служити Україні, його віра у перемогу були сильнішими за фізичний біль. Він повернувся, бо в його серці жила Україна, і це почуття керувало кожним його вчинком. Проте, хвороба, на жаль, повернулась із новою силою. Ігор знову опинився у лікарні, де лікарі докладали всіх можливих зусиль, аби врятувати йому життя. Але навіть найкращі медики не змогли подолати недугу. Серце Захисника України зупинилось у стінах Чернігівського медичного центру сучасної онкології.Загибель Ігоря Перекопного є великою втратою для всієї країни та особисто для його близьких. У нього залишилась любляча бабуся на Черкащині, яка чекала його повернення додому. Його сестра мешкає у Дунаївцях, і саме тут, у цій громаді, Ігор знайде свій останній спочинок. Місцеві жителі та всі, хто знав Ігоря, схилять голови у глибокій жалобі, проводжаючи в останню путь ще одного Героя, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Пам’ять про цього мужнього Захисника України назавжди залишиться у наших серцях.Ця трагічна подія вкотре нагадує нам, що війна — це не лише прямі бойові дії на фронті. Це також невидима боротьба у шпитальних палатах, де воїни, вже не зі зброєю в руках, продовжують боротися за життя, тримаючи в серці Україну. Це відданість, що коштує найдорожчого — власного життя. Ігор Перекопний є символом незламності духу, що показує справжню ціну миру.Нехай Господь прийме душу Ігоря у свої обійми. Нехай рідні знайдуть сили пережити цю непоправну втрату. І нехай кожен із нас пам’ятає про неймовірний внесок наших Героїв, які захищають нас ціною власного життя. Вічна пам’ять тобі, Воїне, справжній Захиснику України!Слава Україні! Героям Слава!