Калинова алея від випускників: Пам’ять і Надія в Сомковій Долині

У мальовничому селі Сомкова Долина, у далекому 2008 році, відбулася перша зустріч випускників місцевої школи. З того часу, традиція зустрічатися щороку у другу суботу серпня стала невід’ємною частиною життя випускників. Ця традиція нагадує про шкільні роки, дружбу та спільні спогади.

З роками кількість учасників зустрічей змінювалася. Колись випускники з’їжджалися з усіх куточків колишнього Радянського Союзу, а зараз, у час розлук та викликів, зустрічі стали ще ціннішими. Цього року випускники вирішили зібратися навесні, щоб вшанувати пам’ять про своїх друзів, односельчан, однокласників та тих, хто дарує нам можливість жити в такий нелегкий час. Головною метою зустрічі стала висадка калинової алеї.

Організатором зустрічі, як завжди, виступив Віктор Макарович Григорович. Зустріч стала чудовою нагодою для спогадів про шкільні роки, улюблених вчителів та безтурботну юність. Чоловіки та жінки, які вже давно розміняли сивину, знову відчули себе молодими, усміхненими, забувши про щоденні турботи та клопоти. До цьогорічної зустрічі долучилися голова громади Марія Лях та староста села Олена Боліла. Для Марії Олександрівни це також особлива подія, адже вона колись сама була випускницею цієї школи, і ця зустріч стала для неї відлунням спогадів.

Разом було вирішено, що калинова алея буде прикрашати парк, розташований поруч із могилами воїнів, у серці Сомкової Долини. Два саджанці калини також були висаджені біля пам’ятника загиблим воїнам у селі Соснівка. Це символічне рішення, що підкреслює зв’язок поколінь та пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну.

Саджанці для алеї придбав Григорій Іванович Шеляга, випускник школи, на власні кошти. Усі присутні активно долучилися до посадки: Василь Іванович Марченко, Володимир та Оксана Чернюк, Микола Іванович Чупрун, Михайло Миколайович Горяєв, Володимир Миколайович Дейнега. Кожен з них вклав частинку своєї душі у цю важливу справу.

Вибір калини як символу для алеї був невипадковим. Калина – це символ України, її краси, незламності та віри в перемогу. У часи війни, коли кожен день сповнений тривогою, калина стає нагадуванням про те, що ми сильні та непереможні. Навіть якщо зараз червона калина України виглядає зажурливою, ми знаємо, як її підняти та розвеселити. Сьогодні це роблять наші герої на передовій, а єдністю та підтримкою їм допомагає весь український народ.

Поки саджали дерева, випускники згадували юність, шкільних друзів та вчителів, яких вже немає поруч. Спогади перепліталися з тихими паузами, а потім знову лунали фрази: «А пам’ятаєш…». Кожна розмова була пронизана теплом, ностальгією та вдячністю за прожиті роки.

Минуть морози та розтане сніг, прийде Перемога, і калини, висаджені випускниками, зустрінуть її білим цвітом навесні. А взимку їхні гілки прикрасять червоні краплі ягід – символ пам’яті про тих, хто завжди буде з нами. Ніколи нічого не забудеться.