Війна, Рогатинська Отг, Суспільство
Вшанування військових капеланів у Рогатині: пам’ять про отця Дмитра Бігуна
Назви Іловайськ, Дебальцеве, Піски стали символами найгарячіших точок війни. Саме туди отець Дмитро прямував як капелан, несучи слова віри, що ставали духовним бронежилетом. За віддану душпастирську працю для українського війська отець Дмитро був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни». Однак найбільшою нагородою для нього були не відзнаки, а врятовані душі, зміцнені серця та очищені сльозами очі. З теплотою про життєвий шлях отця Дмитра Бігуна розповідав його син, декан Рогатинський о. Дмитро Бігун. Учень 10-А класу Рогатинського ліцею №1 Назарій Гупало презентував свою роботу «Цінність і роль духовенства в умовах війни. Сповідь капелана», підкреслюючи важливість духовної підтримки.
Отець Дмитро колись згадував, що найбільше його мотивувала посмішка хлопців на передовій: «Вони завжди були раді тебе бачити. Радість у їхніх очах найбільше надихає».
Військовому в зоні бойових дій вкрай потрібна людина, якій він може довіряти та розповісти про свої найглибші переживання. Капелан — це не просто священник. Це побратим, отець, надійна людина, якій можна виговоритися. Це роль, що вимагає нейтралітету та здатності задовольнити потреби людей різних віросповідань. День військового капелана – це день вшанування тих, хто стоїть поруч із нашими Захисниками не зі зброєю, а з молитвою, добрим словом і непохитною вірою.
Рогатинська земля завжди народжувала людей, у яких світло віри перепліталося з простою, щирою людяністю. Рогатин дав Україні не одного такого духовного лідера – отців Павла і Теодозія Кудриків, отця Степана Городецького, отця Омеляна Ваньо… Сьогодні поряд з військовими служать і капелани-рогатинці: о. Іван Дяків, о. Володимир Гладковський, о. Андрій Окрепкий.
І серед цих видатних імен – отець Дмитро Бігун: щирий, відвертий, з добрим гумором і глибокою душею. Його слово підтримувало, його присутність заспокоювала, його віра надихала. Ця віра продовжує жити в кожному, хто сьогодні бореться за Україну. І це, безсумнівно, найкраща спадщина, яку отець Дмитро залишив нам. Світло його молитви сьогодні поруч із воїнами, з Україною, і з нашою майбутньою Перемогою.


