Капітан Антиамерика: Перші сто днів Дональда Трампа очима аналітиків.

Економіка, тарифи, світова криза – ось як звикли оцінювати перші кроки президента США. Але чи все так просто? Сорок сьомий президент США, Дональд Трамп, зосереджений на збільшенні виробництва та продажу, і готовий йти на все заради цього. Це призвело до торговельних воєн та невизначеності на світових біржах, викликаючи аналогії з часів Гувера та Великої депресії.

Але суть в тому, що «ефект Трампа» – це набагато більше, ніж економіка. Президент вважає поточний стан США несправедливим, еміграцію виробництв – неправильною, а роль гаранта безпеки для союзників – марнотратством. Його бачення полягає в тому, що весь світ повинен купувати американські товари та платити за захист. Проблема полягає в тому, що ця система склалася історично, в результаті післявоєнних реалій, де вартість праці в США зросла, як і надійність фінансової системи, що спонукало світ інвестувати в американські облігації. Це було просто зручно і безпечно, як і жити під американським захистом.

Дональд Трамп може бути роздратований такою ситуацією. Він готовий піти на конфлікт із світом, щоб відновити статус-кво. Але недоліки будь-якої системи часто є продовженням її переваг. Ви не можете змінити те, що вам не подобається, не торкнувшись того, що вам подобається.

Після Другої світової війни США стали не тільки економічним гігантом, але й прапороносцем глобальних цінностей. Вони стали магнітом для тих, хто прагнув свободи від комуністичних диктатур. Вашингтон став столицею колективного Заходу в умовах двополярного світу.

Після 1991 року, з розпадом радянського блоку, цей статус тільки зміцнився. Демократія та свобода стали магістральним шляхом, а світ почав наслідувати США. Вашингтон став маяком, і цей маяк не мав альтернатив.

Гілберт Честертон писав, що Рим полюбили не за велич, а Рим став великим, тому що його полюбили. Сполучені Штати закохували не джинсами та кока-колою, а «небесною подобою» цього. Голлівуду було легше, ніж будь-якому іншому центру кіноіндустрії, тому що продавати міф про країну легше, якщо у вашого міфу є гарантовані покупці.

Реклама:

Світ знав, куди йде Форест Гамп – до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Всі розуміли, чому рятують рядового Райана – завдяки ленд-лізу, плану Маршалла та Західному Берліну. Всі бачили, навіщо потрібні ковбої – через право власності та торжество закону.

Від кожного героя американської літератури та кіно можна було провести символічну нитку до сучасності, щоб оголосити цю лінію маршрутом до свободи. Герої «Титаніка» пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого як представник світлого майбутнього. А Джон Макклейн приваблював не лише харизмою, а й декораціями країни, яку він постійно рятував на Різдво.

Символічний образ неможливий без фундаменту. Останні півстоліття символічний капітал США спирався на американську реальність. В цій реальності були айфон та демократія, жувальна гумка та свобода слова, чизбургер та боротьба за права. Ми жили в просторі, де Барак Обама та Мартін Лютер Кінг були розділені лише 41 роком, що дозволяло говорити про тріумф останнього. А значить, про тріумф Харві Мілка та Ерін Брокович, Джанго та Альдо Рейна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.

З будь-якої точки американського минулого історична пряма вела у відоме нам майбутнє – тим самим забезпечуючи гарантований хепі-енд. Будь-який кіногерой був предтечею сьогодення і тому навіть у разі поразки все одно перемагав в очах глядача. Символічна роль Сполучених Штатів була виправданням для всіх зигзагів її історії – даруючи кожному своєму прихильнику рятівне “натомість”. Натомість тепер США допомагають бідним. Натомість сьогодні захищають слабких. Натомість зараз протистоять диктатурам.

Реклама:

Тепер усе це в минулому.

Дональд Трамп зруйнував не тільки традиції публічної риторики, логіку відносин із союзниками та диктатурами, але й символічний капітал, який його країна накопичувала десятиліттями.

47-ий президент США скасовує USAID та закриває «Голос Америки», призначає лояльних та звільняє професіоналів. Він лестить диктаторам і підвищує голос на демократії. Дональд Трамп вирішив «вийти в кеш», розмінюючи на це репутацію та авторитет своєї країни.

Відтепер Сполучені Штати голосують в ООН синхронно з Нікарагуа, Еритреєю та Білоруссю. Вони оголошують на весь світ, що інші країни цілують свого лідера в дупу. Це країна, яка вимагає, щоб жертва капітулювала перед агресором, щоб не заважати Вашингтону вести бізнес із Москвою.

Дональд Трамп перелицював не тільки американську політику. Він також забрав в американського образу всю його «моральну правоту», яка спиралася на роль США для решти світу. Ту моральну правоту, що дозволяла співпереживати Скарлет О’Харі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.

Велич США будувалася не тільки на економічній могутності, а й на довірі до американських інститутів та іміджу надійного партнера. Стабільність долара та незалежність Федеральної резервної системи, професіоналізм бюрократії та верховенство закону, лідерство в міжнародних організаціях та публічна роль вартового демократії – все те, від чого відмовляється сьогодні 47-ий президент США.

Реклама:

Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє одразу все. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі «зразка для наслідування». І навіть якщо на наступному електоральному циклі нинішній президент поступиться кріслом своєму опоненту, пам’ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.

У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.

Павло Казарін, для УП