КВІТИ ПАМ’ЯТІ

Минає рік, як жорстока війна обірвала молоде, сповнене надій життя Артура Павловича Орлика. Загинув Лицар під час бойових дій у м. Роботине на Запоріжжі. Славний, у розквіті сил красень, молодий і дужий йосипівець загинув, захищаючи свою Україну, рідних і близьких… Його подвиг, його самовідданість назавжди вкарбувалися в пам’ять тих, хто його знав.

Загинув, аби ми жили і цінували життя, цінували Батьківщину і рідну землю, цінували його пам’ять і його подвиг. Його смерть – це втрата для всіх нас, але його життя – це приклад мужності та героїзму, який надихає.

Ненависні росіяни забрали життя Артура у 33 роки… Відтепер і назавжди 33!!! Це вічна пам’ять про його молодість та відвагу, яка буде жити у серцях.

У наших вдячних спогадах він – назавжди молодий, життєрадісний, усміхнений. Його усмішка, його доброта, його прагнення жити і перемагати залишилися з нами. Його життя – це яскравий приклад того, як потрібно любити свою країну.

А ще мужній, незламний, сильний духом воїн-Захисник України. Не вагаючись, взяв до рук зброю, щоб захистити свою Батьківщину від окупанта. Тому що знав: це – обов’язок кожного патріота… Артур Орлик став символом незламності українського народу.

Завдяки таким Героям, як молодший сержант Артур Павлович Орлик, ми маємо змогу зустрічати кожен новий день і робити все можливе для допомоги ЗСУ та Перемоги України над ворогом… Його героїзм надихає нас на боротьбу.

Перемога буде, наша! Жовто-блакитна! Ми обов’язково переможемо, адже за нами правда, а за нами – пам’ять про Героїв!

Слава Україні! Слава Героям України! Честь і Слава Орлику Артуру Павловичу!!