КВІТИ ПАМ’ЯТІ
Сьогодні минає три трагічні роки з дня, коли жорстока війна обірвала молоде, сповнене надій, життя Артема Ігоровича Хованського (24.11.1999 – 02.10.2022). Ця втрата залишає глибокий слід у серцях тих, хто знав та цінував цього мужнього українського воїна.

Артем народився у селі Йосипівці, здобував освіту у Фрунзівській школі. Згодом його родина переїхала до міста Херсон, де він завершував своє шкільне навчання. За характером Артем був кмітливим, добрим та відповідальним, мав багато друзів і товаришів, які цінували його щирість та надійність. Його захоплення сягали спорту, він глибоко любив читати книги, а особливу пристрасть мав до техніки. Артем чудово «розумів» мотори, міг за звуком визначити будь-які проблеми технічних вузлів, що свідчило про його інженерний хист та увагу до деталей.

Ставши на захист Батьківщини, Артем був добровольцем, пішов на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення, терміново повернувшись з-за кордону. Він не повідомив батьків про своє рішення, аби не завдавати їм зайвого хвилювання. Артем Хованський служив у лавах 49-ї бригади «Карпатської Січі», де обіймав посаду командира першого мінометного розрахунку групи вогневої підтримки. Його життя обірвалося 2 жовтня 2022 року під населеним пунктом Терни, що на Краматорщині, Донецької області.

За виявлені мужність та героїзм, Указом Президента України №246 від 28.04.2023 року, Артем Ігорович Хованський був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ненависні росіяни забрали життя Артема у 22 роки, але його жертва не буде марною. Він загинув, щоб ми могли жити, цінувати життя, Батьківщину та рідну землю. Він загинув за своїх ненароджених дітей, залишаючи приклад незламності.

У наших вдячних спогадах він назавжди залишиться молодим, життєрадісним, усміхненим та мудрим не по роках. Він був мужнім, незламним, сильним духом воїном-Захисником України. Артем не ховався, не вагався – бо був справжнім козаком. Міцно взяв до рук зброю, щоб захистити свою Батьківщину від окупанта, бо знав: це – обов’язок кожного патріота. Ми висловлюємо велику вдячність його матері, пані Оксані, за гідне виховання сина, що змалечку прищеплювала йому найважливіші людські цінності, спонукала до роздумів, формувала справедливість і хоробрість. Завдяки таким Героям, як солдат Артем Хованський, ми маємо змогу зустрічати кожен новий день і робити все можливе для допомоги ЗСУ та наближення Перемоги України над ворогом.

Похований Артем у Києві, на Лісовому кладовищі, на Алеї Героїв. Слава Україні! Слава Героям України! Честь, слава і вдячність Артему Ігоровичу Хованському. Перемога буде за нами! Жовто-блакитна!