Чим унікальна Кирилівська церква

Кирилівська церква – це унікальна пам’ятка архітектури та історії, що має велике значення для української культури. Її заснування відбулося у ХІІ столітті, в епоху міжусобних війн. Ініціатором будівництва та меценатом виступив чернігівський князь Всеволод Ольгович, який у 1140 році став київським князем. Храм було присвячено святому Кирилу Александрійському, небесному покровителю князя.

За словами дослідниці Проніної, церква розташована в історичній місцевості Києва – на Дорогожичах, де колись точилися запеклі бої за місто. Літописні джерела свідчать, що ця земля була щедро полита кров’ю та усіяна кістками полеглих воїнів. Невдовзі після зведення церкви навколо неї виник Кирилівський монастир, що став важливим духовним центром.

Первинний вигляд Кирилівської церкви (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Кирилівська церква є кандидатом на включення до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому збереглося близько 800 кв. м фресок ХІІ століття, багато з яких не мають аналогів у світовому мистецтві.

Науковці зазначають, що система розпису центральної частини Кирилівської церкви та Софійського собору має багато спільного. Відмінність полягає в тому, що у Софійському соборі верхні зони оздоблені мозаїкою, а в Кирилівській церкві – фресками. Ймовірно, це пов’язано з тим, що ктитори Кирилівської церкви не могли собі дозволити дороге мозаїчне оздоблення. Розписом храму, найімовірніше, займалися місцеві майстри, які після розпису Софійського собору в ХІ столітті сформували власну іконописну школу на основі візантійських традицій.

Окрім фресок, у храмі збереглося 863 середньовічних графіті, виконаних старослов’янською мовою та латиною.

Дослідники пояснюють, що графіті в храмі – це своєрідні послання до Бога. У давнину люди вірили, що молитва має тимчасовий характер, а написи на стінах храму будуть постійно доносити їхні прохання до Бога. Тому кожен вірянин вважав за потрібне залишити на стіні свій напис. Серед графіті трапляються навіть прохання про покарання недобросовісних платників податків. Неписьменні люди залишали на стінах хрестики або інші символи. Знайдено навіть дитячі графіті із зображенням коників.

Фрески у південній апсиді (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Фреска “Ангел згортає небо” (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Сцена пекла, зображена на фресках (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Які таємниці приховує храм

Згідно з літописними джерелами, Кирилівська церква була князівською усипальницею, де знайшли свій останній притулок представники князівського роду.

У храмі була похована дружина засновника – княгиня Марія Мстиславівна, онука Володимира Мономаха, її старший син – князь Святослав, герой давньоруської поеми “Слово о полку Ігоревім”, а також його син Всеволод Рудий та його дружина – княжна Марія Казимирівна. На жаль, жодне з цих поховань не збереглося до наших днів.

Найімовірніше, поховання були розграбовані в період з ХІІІ по ХVII століття, коли храм стояв пусткою після руйнування ордами хана Батия. Слід зазначити, що монголо-татари не чіпали могили, оскільки це суперечило їхнім віруванням.

Крім того, у підземеллях храму знаходяться 21 поховання, де покоїться родина Тупталів. Найвідомішим представником цього роду є митрополит Димитрій Ростовський, якого згодом було зараховано до лику святих. На сьогоднішній день підземелля храму замуровані, як і вхід до печер.

Під час реставраційних робіт у ХІХ столітті у вівтарній частині храму було виявлено тріщину, в якій знаходилися фрагменти чоловічих кісток та шматок чернечого одягу. Дослідники вважають, що це мощі одного з місцевих святих, оскільки існувала традиція вкладання їх у стіни храму. За переказами, у печерах жив монах Кирило, і, можливо, його кістки були замуровані в церкві. Під час реставрації їх вилучили, і наразі їхнє місцезнаходження невідоме.

У стіні храму є таємний хід, який веде на висоту 5,5 метрів. Колись там був балкон, який, на думку вчених, міг використовуватися князем Всеволодом для молитов, щоб бути ближчим до свого небесного покровителя.

Кирилівська церква сьогодні функціонує як музей, але в ній також періодично проводяться богослужіння. Це місце, де історія переплітається з духовністю, а унікальні фрески та архітектура вражають уяву кожного відвідувача.

Таємний хід у стіні (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)