У Києві загострився конфлікт між мером столиці Віталієм Кличком та начальником КМВА Тимуром Ткаченком. Причина – недостатній захист столичних ТЕЦ від російських дронів, що призвело до масштабного знеструмлення міста 10 жовтня. Експерти зазначають, що проблема полягає у перекиданні відповідальності між високопосадовцями.

КМВА проти КМДА: звинувачення та обіцянки

Тимур Ткаченко публічно звинуватив мера Києва у корупції, зокрема щодо будівництва Подільського мосту, заявивши про витрати 18 мільярдів гривень. Однак, варто зазначити, що будівництво мосту розпочалося до каденції Кличка, а виділення коштів здійснює Київрада. Ткаченко, очолюючи КМВА протягом 10 місяців, також роздав чимало обіцянок киянам. Одним із гучних проєктів стало “Чисте небо”, спрямоване на захист повітряного простору дронами-перехоплювачами, на що було виділено 260 мільйонів гривень. Однак, наразі результати проєкту залишаються незрозумілими, тоді як повітряні атаки на місто тривають.

Начальник КМВА почав більш різко критикувати Кличка після публічної догани від президента Зеленського щодо недостатнього захисту ТЕЦ. Цікаво, що президент не згадав Ткаченка, хоча він відповідає за безпеку в столиці.

Політичне протистояння та розподіл повноважень

Політолог Володимир Фесенко зазначає, що протистояння між мером Києва та Офісом Президента триває з 2019 року, а нинішній конфлікт між КМДА та КМВА є черговим загостренням. Він наголошує, що проблема полягає у невизначеності повноважень щодо захисту цивільного населення. Після обстрілу, що залишив пів Києва без світла та води, виникла нагальна потреба у посиленні безпеки енергетичних об’єктів. Фесенко закликає припинити “політичний футбол” та перекидання відповідальності, адже вирішення кризи вимагає спільних дій усіх сторін – місцевої влади, центральної влади та Міненергетики.

“Велике будівництво” та необхідність перерозподілу коштів

Фесенко вважає, що критика щодо надмірного використання бюджетних коштів Києвом є слушною, особливо в умовах дефіциту фінансування оборони. Він зазначає, що місто витрачає значні суми на масштабні будівельні проєкти, в той час як країна потребує коштів на оборону. Ці проєкти, хоч і покращують інфраструктуру, також можуть слугувати для політичної підтримки. Політолог пропонує спрямувати частину коштів, що виділяються на “велике будівництво” в Києві, на потреби оборони.

Він також наводить приклад Харківщини, де відбудова школи, зруйнованої росіянами, виявилася нераціональною в умовах триваючих бойових дій. Фесенко наголошує на необхідності оптимізації витрат міського бюджету Києва, зокрема, на протидрібні сітки та захист енергетичних об’єктів, що є цілком логічним завданням для місцевого бюджету.

Шляхи подолання конфлікту

Фесенко вважає публічні звинувачення Ткаченка на адресу Кличка помилковими, припускаючи особисту неприязнь начальника КМВА до мера. Він радить зібрати Кличка та Ткаченка разом, можливо, за участю прем’єр-міністра чи міністра енергетики, для вирішення нагальних питань захисту. Хоча абсолютного захисту не існує, проти дронів можна ефективно протидіяти.

Взаємодія для безпеки столиці

Політолог пропонує домовитися про розподіл функцій: місто виділяє кошти на посилення захисту, а військова адміністрація забезпечує його – ППО, мобільні групи. Держава має допомогти з додатковими ресурсами, якщо це необхідно. Фесенко підкреслює, що публічні з’ясування стосунків між високопосадовцями неприпустимі, оскільки це відволікає від вирішення проблем і призводить до програшу у протистоянні з ворогом.

Розподіл відповідальності: Кличко і Ткаченко

Військовий експерт Ігор Романенко вважає, що захистом Києва повинні займатися обидва керівники. За його словами, завдання з військової організації роботи лежать на Ткаченку, тоді як мер Києва має допомагати фінансово, оскільки потужні фінансові ресурси знаходяться у Кличка. Експерт зазначає відсутність тісної співпраці між ними, порівнюючи ситуацію з байкою про лебедя, рака та щуку. Результат такої “співпраці” – знеструмлення міста після обстрілу.

Постанова Кабміну та реалії Києва

Романенко нагадує про постанову Кабміну щодо формування груп протиповітряного захисту за територіальним принципом. Ці групи мають підпорядковуватися Силам територіальної оборони та Повітряним силам. Держава обіцяла забезпечити добровольців усім необхідним, але реалізація цих заходів у Києві викликає сумніви, зважаючи на наслідки останніх обстрілів. Експерт наголошує на необхідності комплексного захисту, включаючи навчання людей для збиття дронів, а не лише встановлення сіток та металевих конструкцій.

Він також зазначає, що для збиття дронів можуть використовуватися легкомоторні літаки, а держава мала б забезпечити комплексний підхід до захисту неба, що не було зроблено.

Порівняння з Москвою та неефективність витрат

Романенко пропонує звернути увагу на систему ППО навколо Москви, яка складається з трьох кілець. Він ставить питання, чому подібна система захисту не була збудована навколо Києва, припускаючи відсутність бажання та ініціативи. Росіяни, на відміну від українців, швидко вчаться та впроваджують ефективні засоби захисту, такі як арматурні сітки, тоді як в Україні посадовці займаються “чубленнями” і з’ясуванням стосунків, незважаючи на значні кошти, виділені на захист енергетичних об’єктів.