📚”Книга Пам’яті Здовбицької ТГ” присвячена Герою Горпенюку Павлу, чия історія життя є прикладом відданості та мужності. Його життєвий шлях, на жаль, обірвався, але пам’ять про нього житиме вічно в серцях тих, хто його знав та любив.

Переглянути історію Героя можна за посиланням: https://youtu.be/C8lhW5MxVYQ?si=6NBZB19D1mEzt0t1

Вірш, присвячений Павлу Горпенюку, пронизує душу болем втрати та водночас гордістю за Героя:

🖊Найдорожча у світі людино,
Найдорожче, що мала-дитя.
Чому, сину, так склалось,
Що тебе вже на світі нема.

Синочку мій, моя душа,
Моя ти радість, вже журба.
Ти місяць в небі молодий,
Та шлях твій скінчений земний.

Моя надія і майбуття
Та відібрала все війна.
Мого ти серденька биття
Та із тобою вмерла й я.

Для нас ти був ,як свіжий подих вітру,
Ковток живучої води.
Твої слова любові не забутні:
«Вибачте за все, ви мої дорогі батьки»!

Не прийде син, не обійме.
Нас «тато» й «мамо» не назве.
Та гордість душу зігріває.
Хоч порятунку вже немає.

Ти дбав про все і нас беріг,
Тепер ти наший оберіг.
По правді жив і нас навчав,
Господь тебе від нас забрав.

Молився щиро і піст тримав,
Терпіння й щедру душу мав.
Просив, щоб важко не робили,
Як діти, щоб життю раділи.

Вже не живем, а лиш існуєм,
У спогадах тебе шануєм.
Бо ти найкращим сином був
Шкода, що з нами мало був.

Ллються й ллються сльози рікою.
Як нам жити з цією бідою?
Щодня батько ридає, про себе мовчу,
Лиш в молитві за сина може спокій знайду.

Ця біль така, що й не збагнути.
Дай, Бог, нікому не відчути,
Лиш ті ,хто сина поховав,
Себе із ним в труну поклав.
Ольга Горпенюк