– До сьогоднішнього відкриття ми йшли довгих три роки, попри складнощі і перепони, – сказала голова ГО «Герої загиблих Золотоніщини» Лідія Миронова-Гальченко. – Дякую усім за підтримку, розуміння і витримку. Ми відкрили пам’ятник загиблим героям у Золотоноші, вшановуючи їхню пам’ять. Звертаюся до усіх загиблих синів і доньок України, до усіх, хто поліг у боях за цілісність і суверенітет нашої держави. «Мені не спиться, дорогий мій сину, мій ангел світлий, золоте дитя. Якби ж я там прикрила твою спину… Кричу у небо: «Ну чому не я?» За що тобі, синочку, така доля? Так обірвало рано ниточку життя…»

Право відкрити пам’ятник, що став символом шани полеглим воїнам, ініціатори його створення надали рідним загиблих – доньці Вікторії Середі, сину Віталію Підвальному, дружині Аллі Чмир та батькові Володимиру Стельмаху. Цей меморіал – місце, де кожен може віддати шану нашим захисникам.

Настоятель Свято-Успенського собору, протоієрей Ігор освятив та провів молебень біля Книги пам’яті, а потім здійснив літію біля кожної могили, де майорить жовто-синій стяг. Вшанування пам’яті загиблих героїв – це наш обов’язок.

Відкриваючи цей пам’ятний знак, ми не тільки вшановуємо тих, хто пішов у вічність, ми ставимо собі нагадування, якою ціною дістається нам свобода, якою ціною ми захищаємо свою віру, свою мову. Цей меморіал у Золотоноші – свідок подвигів. Немає слів утіхи рідним. Але є молитва, у якій ми мусимо згадувати світлі душі на небесах.

Зі словами скорботи до присутніх звернулися заступниця начальника Золотоніської військової адміністрації Ольга Катрецька, секретар міської ради Наталія Сьомак та депутат міської ради Владислав Кулініч. Вони підкреслили важливість збереження пам’яті про героїв, чия жертва не буде забута.

До підніжжя нового пам’ятника, встановленого на честь полеглих воїнів, присутні поклали квіти. А потім живі квіти запломеніли на кожній могилці загиблих. Захід, пронизаний сльозами та невимовною тугою, де мало слів, а більше болю. Віднедавна такі події, як відкриття меморіалів та вшанування пам’яті полеглих, – невід’ємні частини нашого буття. Це нагадування про ціну миру та свободи.

Моє місто –моя любов: ярмарок, флешмоб, концерт і фестиваль

Зранку біля міського Будинку культури вже вирував благодійний ярмарок народних майстринь. Цьогоріч разом із золотоніськими рукодільницями свій товар презентували й умільці із сусіднього Канева. Усі, хто прийшов насолодитися концертною програмою від танцювальних колективів міста та улюблених артистів Будинку культури, мав змогу придбати оригінальний, самобутній виріб або ж просто задонатити для потреб військових. Ця подія стала ще одним кроком у підтримці наших захисників та вшануванні пам’яті тих, хто вже не з нами.

Патріотичний флешмоб змусив глядачів стати блогерами, аби зняти та запостити святкову подію у соцмережах. Підготовлена концертна програма вдало поєднувала сольні номери з танцювальними. Яскравим доповненням став виступ інструментального ансамблю Школи мистецтв. Раз у раз з натовпу глядачів відділяли донатники, які спішили опустити гроші у рухому скриньку волонтерів. Такі нині свята: у помислах завжди ті, хто зі зброєю в руках на передовій. Це також форма вшанування їхнього подвигу.

Далі концертна програма продовжилася у Будинку культури. На сцені – учасники пісенного фестивалю «Два кольори». Українська пісня об’єднала усю Золотоніщину. Тут і благодатнівське “Надвечір’я”, і «Молодички молодії» із Хвилево-Сорочина. Аматорські вокальні ансамблі із Крупського, Вознесенського, Пальміри. Близько 20 колективів у яскравих народних костюмах подарували справжню насолоду. Музика лунала як данина пам’яті полеглим воїнам.

Виступи народних колективів – бальзам на душу поціновувачам українського співу, талантів з глибин народу. Це також спосіб зберегти культурну спадщину, пам’ятаючи про тих, хто її боронив.

Зі святом, моя Золотоношо! Живи і квітни! Довгого тобі віку, рідне місто! Слава героям!