Мобільні укриття в Києві: прискорення встановлення та захист мешканців
08.09.2025
«Моє село – краплинка України» – мандрівна ініціатива проєкту «Спадок» у Рогатинській громаді, що відкрила «бабусину скриню», спонукала жителів сіл, їх вихідців, замислитися над своїм походженням. Декого це надихнуло взяти телефон (камеру) і поспілкуватися з дідусем та бабусею. На День Незалежності минає рік, як у громаді цю мандрівку розпочав Васючинський старостинський округ. У неділю, 20 липня, ще один округ – Княгиницький – слухав історії своїх сіл: Княгиничі, Загір’я та Помонята. Села, де повстанська слава не лежить у шухляді, а досі жевріє в людській пам’яті, передається у домашніх бесідах і продовжилася на сьогоднішньому фронті. З перших днів збройної агресії росії проти України до лав Збройних Сил України та інших військових формувань на захист нашої держави стали 52 жителі округу. Лейтмотивом презентації були односельці – захисники, воїни ЗСУ, які зі зброєю у руках захищають нашу землю. Поіменно в залі вшанували кожного, хто загинув у цій війні, їхня жертва ніколи не буде забута.
Того дня Княгиницький ліцей перетворився на оазу народних надбань, ніби музей, зустрічаючи різноманіттям місцевих вишивок та виробів ручної роботи. Гастрономічні традиції сіл промовляла кожна страва й випічка, які пізніше «розлетяться» під час ярмарку на потреби воїнів-односельців. Зазначимо, що того дня було зібрано 17 400 гривень.
Дружню сільську родину вітала та дякувала за підтримку староста Оксана Бабич, благословили місцеві священники отці Петро та Павло.
З цікавістю слухали присутні ґрунтовні напрацювання істориків Ольги Зубанської та вихідця с. Помонята Івана Петричака про багату та давню історію сіл.
Обрядом обжинків розпочали мистецьку імпрезу не випадково, адже для сільської людини земля, як і праця біля неї, є святою. Тут вона народилася, зробила перший крок, вимовила своє слово, почула мамину колискову, пішла стежкою до школи та «у світи»….
Слухаючи зі сцени місцевих аматорів, усвідомлюєш: село живе як сама вічність, за не одну сотню літ пережило чимало всього доброго і не дуже, радісного та сумного… кожне є тим життєдайним самобутнім мікроорганізмом. Та справжньою окрасою їх є – люди, їх щоденна праця, життя – джерело людської мудрості, самовідданості. Приємну несподіванку для своїх земляків, попри свій щільний графік, зробив виходець з Помонят Михайло Малафій – оперний співак, тенор, який підкорює світові оперні сцени (з 2015 року — соліст Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької).
Вітаючи жителів обох старостинських округів, Христина Сорока, секретар міської ради, дякувала їм за відвагу та щирість, працьовитість й талант, за те, що зберігають місцеві традиції, культурні надбання. «Праця та пісня – великі дві сили, – зауважила вона. Бути єдиними у спільній праці та молитві, пам’ятати за тих, хто відстоює сьогоднішнє небо для нас, дбати про наше коріння – примножувати здобутки на радість дітям та внукам нашим, берегти село, не цуратися його свят та буднів, бо село – це криниця нашого родоводу, це наша велика родина, коріння на якому тримається народ.… Наше завдання – пильнувати все, що нам передали наші батьки та прадіди, щоб дерево роду давало врожаї», – підсумувала вона.
Того дня Княгиницький ліцей перетворився на оазу народних надбань, ніби музей, зустрічаючи різноманіттям місцевих вишивок та виробів ручної роботи. Гастрономічні традиції сіл промовляла кожна страва й випічка, які пізніше «розлетяться» під час ярмарку на потреби воїнів-односельців. Зазначимо, що того дня було зібрано 17 400 гривень.
Дружню сільську родину вітала та дякувала за підтримку староста Оксана Бабич, благословили місцеві священники отці Петро та Павло.
З цікавістю слухали присутні ґрунтовні напрацювання істориків Ольги Зубанської та вихідця с. Помонята Івана Петричака про багату та давню історію сіл.
Обрядом обжинків розпочали мистецьку імпрезу не випадково, адже для сільської людини земля, як і праця біля неї, є святою. Тут вона народилася, зробила перший крок, вимовила своє слово, почула мамину колискову, пішла стежкою до школи та «у світи»….
Слухаючи зі сцени місцевих аматорів, усвідомлюєш: село живе як сама вічність, за не одну сотню літ пережило чимало всього доброго і не дуже, радісного та сумного… кожне є тим життєдайним самобутнім мікроорганізмом. Та справжньою окрасою їх є – люди, їх щоденна праця, життя – джерело людської мудрості, самовідданості. Приємну несподіванку для своїх земляків, попри свій щільний графік, зробив виходець з Помонят Михайло Малафій – оперний співак, тенор, який підкорює світові оперні сцени (з 2015 року — соліст Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької).
Вітаючи жителів обох старостинських округів, Христина Сорока, секретар міської ради, дякувала їм за відвагу та щирість, працьовитість й талант, за те, що зберігають місцеві традиції, культурні надбання. «Праця та пісня – великі дві сили, – зауважила вона. Бути єдиними у спільній праці та молитві, пам’ятати за тих, хто відстоює сьогоднішнє небо для нас, дбати про наше коріння – примножувати здобутки на радість дітям та внукам нашим, берегти село, не цуратися його свят та буднів, бо село – це криниця нашого родоводу, це наша велика родина, коріння на якому тримається народ.… Наше завдання – пильнувати все, що нам передали наші батьки та прадіди, щоб дерево роду давало врожаї», – підсумувала вона.
