Сьогодні ковельчани провели в останню земну дорогу Героя-захисника, солдата 3 окремої штурмової бригади Ігоря Підбільського.

Ми можемо лише здогадуватись,  скільки йому довелось пережити, побачити смертей друзів. Війна виснажує, руйнує  звичний світ, мрії, плани.

Ігор  народився 6 жовтня 1987 року  у Ковелі, навчався у школі №13. Після дев’ятого класу  пішов у професійно-технічне училище №5 здобувати професію муляра-штукатура, відслужив строкову службу у прикордонних військах. 

Дуже любив футбол, займався в  спортивному клубі «Ковель». Серед його захоплень було малювання, мав до цього  неабиякий хист.

Працював оператором на «Новій пошті», а також заробляв на життя ремонтом квартир. Він не встиг створити сім’ю, бо у  плани втрутилась  війна. Ігоря мобілізували у серпні 2022 року. Почалися непрості фронтові будні. Він неохоче про це розповідав мамі, беріг від цих важких розмов, більше ділився з сестрою Вікторією.

Минулого року у червні Ігор був поранений. За цей бій він  отримав  відзнаку Міністерства Оборони України.  14 червня 2023 року указом Президента України Ігоря Підбільського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Після короткої  реабілітації  повернувся на передову. На фронті до нього надійшла страшна звістка  – померла мама. І з рідних у нього залишилась лише сестра Вікторія, яка з сім’єю  мешкає в місті Ірпінь.

Ігор тримався, не втрачав  мотивації. Він був дуже сміливий хлопець, який першим рвався у бій. І це зіграло свою роль у тому, що у лютому  цього року  його перевели в 3 окрему штурмову бригаду, яка відома  своїм професійним вишколом та відвагою.

23 липня у  складному бою Захисник отримав ще одне поранення. Він  знову лікувався,  а потім приїхав у відпустку в рідний Ковель.

14 серпня змучене війною серце зупинилося. Воїну було 36.

«Сьогодні ми дякуємо воїну за мужність, доблесть, героїзм. За можливість мріяти про майбутнє тієї України, яку він захищав. На одній із виставок, яка буде у Ковелі, ми неодмінно  побачимо картини нашого воїна Ігоря Підбільського», – про це сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Мер висловив співчуття рідним і вкотре подякував ковельчанам за те, що прийшли віддати останню шану Захиснику, завдяки якому ми живемо у відносно мирному місті.

Ігор був безкомпромісним й на футбольному полі. Про це говорив його тренер Роман Лис.

«Хотілося, щоб ми його запам’ятали: усміхненим, життєрадісним,  відкритим, чесним, добрим. Таким, яким він був, яким ми його знали», – додав він.

Чорний тиждень переживає наша громада. Ми проводжаємо молодих людей у безсмертя. Їх не вистачатиме рідним, місту, країні.

Спасибі тобі, воїне.

Вічна пам’ять і слава тобі!

Поховали Ігоря Підбільського на Алеї Героїв міського кладовища.