Жінка пригадує жахливий ранок суботи, коли їй довелось спочатку ховатись у підвалі, а потім допомагати гасити сусідній будинок. Постійні обстріли Дружби перетворили повсякденне життя на суцільний страх та невизначеність. Кожен день приносить нові випробування, змушуючи людей жити в постійній тривозі за своє життя та майно. Світлана Боровикова є однією з тисяч українців, чиї долі були змінені через повномасштабну війну, і її історія — яскравий приклад того, як війна впливає на мирних мешканців.

«Ми у той час спали, а коли розпочались постріли, то швиденько злетіли з ліжка і сховались у підвалі, бо на нас вже летіло скло. Ми навіть не зрозуміли, що трапилось, але коли були у підвалі, то чули, як щось вже тріщить. Коли все стихло – вискочили на вулицю і побачили, що у сусіда зайнявся сарай. Потім почали з’їжджатися машини, люди збиратися, але все це швидко не змогли відбити і вогонь перекинувся на сусідську хату».

Це свідчення Світлани – лише один з епізодів руйнівних наслідків, які приносять обстріли Дружби. Вона описує момент, коли мирний сон перетворився на жахливий досвід виживання. Швидка реакція дозволила їй та її родині врятуватися, сховавшись у підвалі, але відчуття беззахисності залишається. Після закінчення першої хвилі обстрілу, коли Світлана вийшла на вулицю, вона побачила, як вогонь охопив сусідський сарай, а потім і житловий будинок. Це підкреслює не лише руйнівну силу вибухів, а й швидкість поширення пожеж, які виникають через них.

Жінка згадує, як до місця події почали з’їжджатися машини, а сусіди збиралися, намагаючись спільно впоратися з вогнем. Це свідчить про високий рівень самоорганізації та взаємодопомоги серед мешканців, які постраждали від наслідків обстрілів. Проте, масштаби пожежі були настільки великими, що зупинити її власними силами було вкрай складно. Цей інцидент, як і безліч інших, щоденно змінює життя українців, змушуючи їх покидати свої домівки. Проблеми з евакуацією та пошуком безпечного притулку стають головними викликами для багатьох.

Плани Світлани виїхати до доньки в Київ – це вимушений крок, зумовлений відсутністю фінансових можливостей для оренди житла в інших регіонах. Таке рішення є типовим для багатьох, хто втрачає все через війну. Люди шукають прихисток у родичів, друзів або волонтерів, сподіваючись на краще майбутнє. Життя під обстрілами є нестерпним, і евакуація стає єдиним способом зберегти життя та психічне здоров’я. Незважаючи на труднощі, віра в перемогу та повернення до мирного життя залишається сильною.

Ця історія – це не просто особиста розповідь; це відображення реальності тисяч родин, які щоденно стикаються з подібними викликами. Мешканці Дружби, як і багато інших українців, демонструють неймовірну стійкість та здатність адаптуватися до найскладніших умов. Вони продовжують боротися за своє майбутнє, сподіваючись на мир та відновлення. Ситуація, що склалася через постійні обстріли Дружби, потребує не лише уваги, а й конкретних дій для захисту цивільного населення та допомоги у відбудові зруйнованих регіонів.