Кожен заклад культури в нашій громаді – це живий осередок духовності, натхнення і єднання. Це не просто будівля, а теплий простір, де чути українську душу, де зберігаються традиції і народжуються ідеї, де лунають пісня та живе слово, де зростають таланти і гуртується громада.
Сьогодні аматори сцени усіх закладів культури Нехворощанщини приїхали у Соколову Балку, аби провести концертну програму і показати поважному журі свої найкращі номери. Захід проходив у рамках обласного огляду-конкурсу народної творчості «Маруся Чурай – це голос наш, це пісня, це душа!», присвяченого 400-річчю з дня народження легендарної української співачки та поетеси.
Програма видалася різноманітною, насиченою і, ясна річ, цікавою. Бо під одним дахом зібралися вокалісти, танцюристи і читці. Ті, для кого творчість – не тільки засіб для самореалізації чи спосіб пізнавати себе, висловлювати почуття та долати внутрішні бар’єри. Для них це шлях до наповнення життя сенсом та відкриття нових горизонтів, спосіб говорити серцем до всього світу.
І вони говорили – до вдячних глядачів, яких зібралося в Будинку культури хоч і не надто багато, але всі вони були щедрими на вдячні аплодисменти. А дякувати було за що! Бо кожен виступ, кожен номер і кожен самодіяльний артист по-своєму унікальний і неповторний.
Наприклад, Маячківський СБК підготував на огляд три українських народних пісні у виконанні Анни Столяренко і Людмили Лебедин, а ще танець у виконанні колективу «Волошки».
Лівенський СБК делегував на огляд свій відомий в окрузі хор «Калина».
Андріївський клуб порадував виступом ансамблю «Берегиня» та солістів Людмили Шашкової і Тетяни Штогрін. Вірш про українську пісню прочитала Ніна Севериненко.
Нехворощани привезли танці у виконання молодшої і старшої груп хореографічного колективу «Дивоцвіт», пісні у виконанні Миколи Середи, Валентини Погорілої та Олександра Барановського. А ще – дві композиції у виконанні духового оркестру «Відродження».
А чим порадували господарі сцени – соколовобалківські таланти? Танцями колективу «Імпульс» та Каріни Хоменко, піснями у виконанні вокально-інструментального гурту «ChilofU», а ще віршами, які прочитала авторка Любов Мошура.
Відкривали захід солісти з Нехворощі та Шедієвого – Владислав Діденко та Іванна Івашкевичус, вони виконали Гімн Нехворощанщини.
Серед присутніх у глядацькій залі були заступниці голови нашої громади Ольга Хоменко та Світлана Калініченко.
Все, що бачили й чули глядачі, ретельно аналізували почесні судді: провідний методист відділу культурно-освітньої роботи та організації дозвілля Полтавського обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, головний режисер Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя, заслужений діяч мистецтв України Владислав ШЕВЧЕНКО; завідувачка сектору відділу культурно-освітньої роботи та організації дозвілля Полтавського обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, артистка-вокалістка, провідна майстриня сцени Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя, членкиня Національної спілки театральних діячів України Лідія КРЕТОВА та провідна методистка відділу по збереженню і розвитку народної творчості та аматорського мистецтва Полтавського обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, ветеран сцени (артистка балету) Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя, секретарка журі Ольга ОЗЕРЯНКО.
Після усіх виступів Ольга Олександрівна теж піднялася на сцену, аби від імені журі висловити щире захоплення та слова вдячності поціновувачам народної творчості. Вона підкреслила, що цей концерт став не просто оглядом рівня майстерності самодіяльних артистів, а справжнім духовним дійством, що гуртує громаду навколо пам’яті про одну з найпоетичніших постатей нашої минувшини. Він ще раз нагадав, наскільки живою є спадщина Марусі Чурай у серцях не тільки жителів Полтавщини, а й усіх українців. Аматорське мистецтво, щире й натхненне, стало гідною даниною пам’яті про голос народу, який звучить крізь століття.
ПРЕССЛУЖБА ГРОМАДИ