Кожен із нас пам’ятає той страшний ранок 24 лютого 2022 року… Той ранок, коли частина українців прокинулась під звуки вибухів, а частина – під крики «Вставай! Війна почалась!» І далі все, як в тумані…

Більшість із нас не знали, що робити, куди бігти і, взагалі, що буде далі… Знали тільки вони – ті, хто з перших хвилин зібрав свої речі і пішов боронити рідну країну, захищати рідних людей.

Три роки повномасштабної війни. Одинадцять років російсько-української війни загалом. Це роки пекучого болю, який неможливо втамувати. Роки страшних руйнувань. Роки непоправних втрат. Роки відчаю, суму, страху за своє життя і життя рідних людей.

Та попри все ми повинні вистояти, повинні триматися, повинні ще більше згуртуватися і об’єднатися як у перші дні повномасштабного вторгнення. Ми повинні зробити це заради них – тих, хто захищає нас зараз, незважаючи ні на що, і тих, хто поклав свої голови на полі бою заради нас, заради мирного майбутнього України.

За ці роки наша громада втратила 19 найкращих своїх синів – найвідважніших, найхоробріших воїнів. Ми завжди тримаємо у своїй пам’яті кожного з них! А сьогодні уся громада стоїть на колінах і схиляє голови перед безцінним подвигом наших Героїв! Безмежно вдячні кожному за наші врятовані життя! Ніколи не забудемо! І обов’язково завершимо розпочату вами справу – здобудемо перемогу України, перемогу добра над злом!

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦