«Кожна барва хустини – то душа моя і моєї родини»

Впереддень свята, що зберігає українські традиції – Дня української хустки – у вітальні Вільшанського Центру українсько-болгарської культури відбулась надзвичайна подія. Вперше світ побачила колекція унікальних хусток Неоніли Доценко «Кожна барва хустини – то душа моя і моєї родини». Персональну виставку було організовано завдяки спільній співпраці завідувача Сектору культури, туризму, молоді, спорту та охорони культурної спадщини Вільшанської селищної ради Олени Михайлової з володаркою колекції – Неонілою Дмитрівною. «Ми ніби потрапили в музей української хустки» – сказала ведуча на початку свята. Дійсно, колекція вражає своєю кількістю, розмаїттям та різнобарв’ям. Від теплої маминої хустини, що ніжно зберігається пані Неонілою, до строкатих витончених хусток її невісток. Тут було все – і магія візерунку (жодна з хусток неповторна в своєму орнаменті), і тепло, що зігрівало україночок-господинь хусточок взимку, і терпкі осінні кольори, і веселі весняно-сонячні барви. Величезні теплі і затишні; плетені, немов павутинка, пухові; маленькі, тонкі, ніжні і легкі, ніби пір’їнка. І кожна має свою історію.
Зустріч пройшла непомітно і цікаво. Неоніла Дмитрівна, в минулому сільський голова села Чистопілля і вчитель історії, зачарувала всіх глядачів своїми розповідями, відкритим серцем і щирістю своєї душі. В руках квіти, на очах сльозинки, на обличчі посмішка. Така вона – вірна і щира, як справжня українка. «Наше знайомство продовжиться! І кожного разу ми будемо дізнаватися нові неповторні грані вашої особистості» – завершила захід ведуча.
Дякуємо, Неонілі Дмитрівні, за цей величезний вклад в українську культуру.