🥀 Кожна втрата Захисника боляче ранить серце. Молоді Герої змушені жертвувати найдорожчим — своїм життям, щоб зупинити підлого й цинічного ворога. Ми глибоко шануємо пам’ять кожного, хто віддав життя за нашу свободу.

Сержант Жила Віталій Анатолійович, 1988 року народження, не зміг стояти осторонь, коли російський солдат ступив на українські землі. На посаді водія 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону, він мужньо боронив Україну на Донеччині. Хоробрий воїн, вірний побратим, Сергій Жила завжди залишався відданим присязі. На жаль, 20 липня 2025 року зв’язок із військовим обірвався. Понад два місяці рідні та близькі сподівалися на повернення бійця, але, на превеликий жаль, надія не справдилася. Його героїчний подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Сьогодні, зі сльозами на очах, мешканці одразу двох громад прощалися з полеглим Захисником України. Жалобна церемонія розпочалася в Шепетівці, місті, де він проживав. Схилившись навколішки, мешканці нашої громади зустрічали свого земляка, Героя Сергія Жилу. Встелені квітами узбіччя доріг, згорьовані обличчя рідних та близьких Віталія, тихий шелест блакитно-жовтого прапора на домовині… Ще один Герой відійшов у вічність, ще одна невиліковна рана на серцях мешканців нашої громади. Біль втрати відлунює по всій Україні.

Поховали Героя України Сергія Жилу в його рідному селі Синютки з усіма військовими та релігійними почестями. Ми висловлюємо найщиріші співчуття родині, близьким та усім, хто знав цього мужнього воїна. Вічна пам’ять Захиснику! Сили вам пережити це страшне й непоправне горе. Уся громада в скорботі разом з вами, пам’ятаючи про ваш подвиг.