Кожен візит до довгожителів нашої громади відкриває нові, надзвичайно цінні сторінки її історії. Це люди, чиє життя сповнене мудрості, досвіду та неймовірних подій, які вони переповідають так захопливо, ніби читають власну авторську книгу. Саме такі зустрічі переконують нас у непересічному багатстві нашого краю на видатних особистостей. 29 червня ми мали честь зануритися в одну з таких унікальних життєвих історій, відзначаючи ювілей Юрія Йосиповича Вінцковського, який народився у далекому 1935 році.Життєвий шлях Юрія Йосиповича Вінцковського розпочався у теплому, рідному українському Криму, в родині, де панувала музика. Зростаючи в оточенні мелодій, він змалку пізнавав красу звуків. Його дитинство було позначене не лише музикою, а й важливими історичними подіями, адже Юрій Йосипович був учасником організації «Молода гвардія», що свідчить про його активну громадянську позицію з юних років. Сім’я Вінцковських була багатодітною, повною любові, хоча і зіткнулася з ранніми втратами – Юрій мав сестру Риту та брата Віктора, які, на жаль, пішли з життя занадто рано.У 1949 році родина Вінцковських переїхала до мальовничого селища Вороновиця, що стало для них новим домом. Тут батько Юрія Йосиповича очолив місцевий будинок культури, де разом із сином вони продовжували плекати духовну музику. Юрій Вінцковський мав винятковий хист до музики та віртуозно володів багатьма інструментами, але особливого успіху досяг у грі на екс-басі, демонструючи справжній талант та відданість мистецтву. Трудовий шлях Юрія Йосиповича Вінцковського розпочався у 1950 році на Степанівському цукровому заводі, де він сумлінно працював, набуваючи цінного досвіду. У 1954 році його було призвано до лав армії, де він віддав свій обов’язок Батьківщині, а у 1959 році успішно демобілізувався, повернувшись до мирного життя.Цей же 1959 рік став знаковим у особистому житті Юрія Йосиповича: він одружився, створивши міцну родину. Разом з дружиною вони виховали двох синів, передавши їм свої життєві цінності та мудрість. Сьогодні Юрій Вінцковський є люблячим дідусем трьох онуків, які є його гордістю та радістю. З 1966 року і до самого виходу на заслужений відпочинок Юрій Йосипович працював у комунальному господарстві селища Вороновиця, вносячи значний внесок у розвиток та добробут громади.Його доля щедро обдарувала активним, багатим і цікавим життям. За плечима Юрія Йосиповича Вінцковського – славний життєвий шлях, сповнений сумлінної праці, багаторічного досвіду у господарській галузі та безліч спогадів. Ми щиро бажаємо Юрію Йосиповичу міцного здоров’я, невичерпних сил, витримки, а також любові та турботи від близьких. Нехай його життя буде сповнене наснаги, і нехай він дочекається настання переможного та довгоочікуваного миру в Україні.