Щоразу, коли Теплицька громада проводжає в останню путь своїх Героїв, серце стискається від невимовної скорботи. Сьогодні громада попрощалася з Валерієм Анатолійовичем ЛІННИКОМ, захисником, який пішов з життя 27 серпня через поранення та ускладнення зі здоров’ям, перебуваючи у Головному військовому клінічному госпіталі в Києві.

Валерій Лінник народився 26 травня 1970 року в селі Росоша, де й виріс, навчався та створив родину. Разом із дружиною вони виховували доньку та сина. За мирних часів Валерій Анатолійович працював у сфері сільського господарства, зокрема тваринництва, займався ремонтними роботами, а також працював різноробочим у школі. Односельці згадують його як людину із «золотими руками», щиру, добру та завжди готову прийти на допомогу. Його родина та друзі цінували його за безмежну любов, підтримку та турботу.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ, Валерій Лінник долучився до лав територіальної оборони, а 18 січня 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Служив стрільцем на Лиманському та Курському напрямках. Під час бойових дій отримав поранення та контузії, довгий час проходив лікування.

27 серпня захисник, батько, чоловік, друг, справжня людина, яку всі знали як добру, щиру та усміхнену, пішов з життя у Головному військовому клінічному госпіталі Києва. Саме таким – добрим, щирим та усміхненим – його назавжди запам’ятає Теплицька громада.

Прощання з Валерієм Анатолійовичем Лінником відбулося з усіма військовими почестями. На кладовищі лунали Державний Гімн України та постріли на вшанування пам’яті загиблого Воїна. Державний Прапор України, що накривав домовину, був переданий сину Захисника як символ батьківської сили, мужності та відданості Україні. Три постріли у небо та урочисте виконання Гімну України сповістили про вічний спочинок душі Воїна на рідній землі.

Теплицька громада висловлює глибокі співчуття родині Валерія та розділяє їхнє горе. Ми завжди пам’ятатимемо ціну, якою виборюється наше життя.