Крім військових, у цій жорстокій війні загинули тисячі невинних цивільних громадян – дітей, жінок, літніх людей. Їхні життя були обірвані безглуздо та безжально російськими окупантами. Це мирні жителі, які просто хотіли жити у своїй країні, виховувати дітей, будувати майбутнє. Їхня світла пам’ять назавжди залишиться у серцях українців. Трагедія, що спіткала нашу країну, є безпрецедентною. Щодня ми отримуємо нові звістки про втрати, і кожна така звістка – це біль для всієї України. Але саме ця біль єднає нас, робить сильнішими, спонукає продовжувати боротьбу. Пам’ять про загиблих є наріжним каменем нашої національної стійкості.

Важливо не лише пам’ятати, а й розповідати світові про злочини, що чиняться на нашій землі. Кожна розповідь про загиблого воїна чи цивільну жертву – це свідчення проти агресора. Ця пам’ять є нашим спільним надбанням, яке ми передаємо з покоління в покоління. Вона формує нашу національну ідентичність, зміцнює дух і додає сил для подальшого опору. Пам’ять про загиблих – це не лише скорбота, а й джерело натхнення для боротьби за справедливість. Ми віримо, що правда та правосуддя переможуть, і всі винні понесуть відповідальність за свої дії.

Україна продовжує жити і боротися, незважаючи на величезні втрати. Кожен українець відчуває цю гірку втрату, але водночас знає, що вона не буде марною. Жертва кожного загиблого – це цеглина у фундаменті нашої майбутньої Перемоги. Вічна слава нашим воїнам! Світла пам’ять цивільному населенню, яке загинуло у війні. Україна пам’ятає кожного, хто віддав своє життя за неї, і ніколи не забуде тих, чиї серця перестали битися внаслідок російської агресії. Наш обов’язок – берегти цю пам’ять і продовжувати боротьбу до повного визволення всіх українських земель.